Михайло Урбанський: «Коли наречені переглядають моє портфоліо, шукають ексклюзив...»
Хочете побувати на власному весіллі кілька разів, повертатися до приємних моментів знову і знову? Звісно, технічно мандрівки у часі наразі неможливі, однак перегляд весільного альбому із вдало зробленими фото подарує такі ж відчуття.
Відомий тернопільський фотограф Михайло Урбанський стоп-кадри ловить вже давно. Фотографія є сімейною справою — дід Михайла був відомий у краї фотографом, онук перейняв естафету і наразі є не менш успішним. До весільного фото звернувся приблизно 10 років тому. Але тоді взявся фіксувати свято для наречених не задля заробітку, а для покращення майстерності. Каже, що це є своєрідне екстремальне фотографування, адже потрібно встигнути зафіксувати все і швидко. При цьому фото мають бути вдалими і цікавими. Своїм досвідом та секретами майстерності Михайло Урбанський поділився із читачами «Нашого весілля».
– Чи змінилися вимоги до весільного фото за останні роки?
– Звичайно. Ось нещодавно до мене прийшла пара, яка святкує ювілей одруження, і принесла весільне фото, зроблене ще у 80-х роках. Різниця із сучасними фото очевидна. Тоді робили тільки один кадр і все, до того ж фото було статичне. Зараз вимагають динаміки, руху. Щоб було – як у любовному романі: пристрасть полонить із перших сторінок і відірватися від тексту вже неможливо.
Молодята зараз хочуть мати неординарні фото, які б нагадували світлини з каталогів весільних суконь зарубіжних видань. Вони намагаються наслідувати їх.
Є випадки, коли прагнуть на весіллі показати побільше шику. Нехай буде дешево, але має гламурний вигляд. Для фотографа – це додаткові зусилля. Часто особливого значення інтер'єру на фото надають ті, хто має родичів за кордоном. Адже світлини потім дарують їм, і тому намагаються, щоб було видно всі дрібниці. Але для мене це добре. Так люди самі свідомо допомагають зробити мені нестереотипні фото.
– Хто керує фотографією – батьки чи наречені?
– Чіткої градації нема – 50 на 50. Часом буває, що батьки чи наречена підкидають ідею, а ти, як у футболі, якщо правильно скористаєшся, забиваєш гол, тобто робиш вдалий кадр. Для прикладу, останній такий випадок стався нещодавно. У нареченої вдома був великий білий пухнастий кіт, якого дівчина дуже любила. Коли вона очікувала кортеж нареченого, ми проводили невеличку фотосесію і наречена запропонувала сфотографувати її з улюблеником. Фото вийшли неймовірні, адже вони дуже природні. На тому самому весіллі згодом виявилося, що молодята спеціально замовили для фотографування ще пару собак чау-чау. Це вже ексклюзив – те, чим їхні фото особливі, не такі, як у інших пар. Це, до речі, зараз головна вимога більшості пар, які замовляють фотографа. Коли наречені приходять переглядати моє портфоліо, шукають саме ексклюзив.
– Ще донедавна обов'язковим ритуалом на весіллі було заїхати у фотосалон. Зараз фото у салоні актуальні?
– Говорити категорично про те, що студійних фото не роблять, не варто. Просто тепер це зовсім інакше фото у салоні, аніж 10 –15 років тому. Фотостудії мають оригінальні інтер'єри, їх оздоблюють цікавими декоративними елементами, щоб надати фотографії природності. Наречені на фото у студії не просто позують – вони грають, відображають якусь дію, почуття. Втім, молоді все-таки більше віддають перевагу фото на природі. Притім, якщо раніше обов'язково потрібно було сфотографуватися біля пам'ятника Леніну чи з покладанням квітів, то тепер якихось чітко конкретних місць, де треба фотографуватися парам, нема. Для когось важливо мати фото з основних подій весілля, хтось мчить у парк – поближче до природи, інші вибирають для себе історичні місця.
Наприклад, у моїй практиці був випадок, коли молода після весілля мала виїхати в Англію, але в день весілля падав сильний дощ із поривчастим вітром. Та їй це не завадило змусити нареченого піти з нею до нашого тернопільського ставу, щоб сфотографуватися на пам'ять. Як стверджувала дівчина, вона просто не уявляла, як буде мати альбом без цієї родзинки нашого міста. Дехто задля оригінальності обирає військову техніку. У нас є пам'ятник танку, який стоїть ще з радянських часів як пам'ятка війни. То одні молодята, які мали також виїжджати жити за кордон, прикрасили цю бойову машину весільними букетами і сфотографувалися на її фоні. Вийшов дуже цікавий ракурс і досить несподіване фото. А головне – оригінальне, таке, що дає гарний настрій і викликає усмішку.
– Який період дня найкраще обирати для того, щоб фото були найкращими?
– Вранці або пополудні. Це звичайний закон фізики. Тоді оптика найкраще «ловить» світло, колір і тінь. Якщо ж хочеться отримати романтичні світлини, варто фотографувати в період, коли сідає сонце. Тоді сама природа дарує можливість фотографові «погратися» півтонами і додає приємної таємничості до фото.
– Цифрова техніка та комп'ютерний дизайн дають змогу підправити роботу фотографа та доповнити дизайн світлини. Є у цьому напрямі якісь модні тенденції?
– Різні метелики, рамочки, іграшки, які додатково домальовують на фото, вже не актуальні. Молоді зараз віддають перевагу природним фото. Та й справді, майстерному фотографові не потрібно щось підправляти комп'ютерною графікою. Хіба що якісь моменти, що від нього не залежать – проблеми шкіри у молодят чи неслухняний локон… Адже майстерність фотографа полягає якраз у тому, щоб побачити найдрібніші елементи майбутньої постановки у фото і зробити все ідеально. Можливо, десь погано лежить фата, відігнулася квітка у букеті або нерівно висить краватка у нареченого – всі ці дрібниці потрібно зауважувати заздалегідь.
Щоправда, для різноманітності або підкреслення якоїсь деталі можна погратися з кольором. Іноді варто фото зробити чорно-білим і залишити кольоровими лише кілька деталей або накласти світлини одна на одну, щоб підтримати сюжет. Але не більше.
– На що ти порадиш зважати молодятам, щоб мати найкращий весільний альбом?
Власне, усі молодята хочуть мати ексклюзивні фотографії. І у такому випадку потрібно докладати зусилля не лише фотографові, а й молодим. Це мусить бути співпраця. Тому ще перед весіллям потрібно обумовити з фотографом усе наперед: які моменти наречені хочуть зафіксувати, кого із гостей фотографувати, а хто може бути категорично проти цього, коли буде вільний час для можливості виїзду пари окремо та інше.
– У тебе є якісь свої професійні секрети?
– Загалом, секрети на те й є секретами, щоб їх не знали інші. Однак одним поділюся: під час «першого столу» на святкуванні, коли гості виголошують тости, намагаюся вислизнути на годинку із залу, аби вибрати із зробленого вже доробку якесь оригінальне фото, виготовити його у ретростилі, вкласти у рамку та презентувати перший весільний портрет молодим. Це не лише приємно дивує самих наречених, а й додає святкового весільного настрою.
Автор: Ірина Марцінковська, весільний портал «Пара молода»
06.02.2010