Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Медичний центр Кліеіка професора С. Хміля м. Тернопіль

  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Ціннісні орієнтири подружжя у вихованні дітей




Віктор Сіткар, доцент кафедри практичної психології
ТНПУ імені Володимира Гнатюка

Про українську сім'ю мовою статистики
Сім’я починає формуватися тоді, коли народжується дитина, а поки що це союз двох людей, які живуть для себе. На початку мотивація такого співіснування не усвідомлюється, однак згодом подружжя все одно опиниться перед проблемою народження спадкоємців. Трирічний бездітний шлюб виразно виявляє сімейні цінності: 1) для себе з метою створення емоційного комфорту (передусім для відпочинку); 2) для продовження роду тощо. Якщо бездітний шлюб когось не влаштовує, то передусім чоловіка, особливо після досягнення ним 30-річного віку, для якого відсутність дитини в цей час часто рівнозначна краху сімейних відносин [4, 35].

Якщо людина щаслива в сім’ї – навколо неї чимало щасливих родин. Опитування громадян дітородного віку (до 50 років), яке проведене науковцями Інституту демографії й соціальних досліджень імені Михайла Птухи, вказують, що 95% українців усе-таки живуть у сім’ях.

“В Україні досліджень сімейного життя проводять недостатньо – не ті фінансові можливості, – пояснює Людмила Слюсар, старший науковий співробітник Інституту демографії й соціальних досліджень імені Михайла Птухи. – Але однозначно можна стверджувати, що в нашій країні збережено сімейний спосіб життя. Коли ми вивчали ціннісні орієнтації українців, на запитання “Що для вас є надзвичайно важливим?” більшість із них відповідали – “Сім’я”. Отже, в Україні сім’я не відмирає, вона видозмінюється: стає малодітною”[2].

А ще в Україні спостерігається високий рівень шлюбності. У розвинених державах багато людей до 40 років – ще не одружені. Інша справа – українці: більшість із них налаштовані на шлюб з молодого віку. Щоправда, сімейні союзи часто виявляються неміцними. Якщо серед європейських країн найвищий рівень розлучень – у Росії, то на другому місці – Україна й Білорусь.

Більшість українців живуть у так званій нуклеарній сім’ї – це шлюбна пара з дітьми або без них. Родин, в яких живуть кілька шлюбних пар (зазвичай – батьки й дорослі діти), незважаючи на труднощі житлового питання, мало. Натомість в Україні поширені неповні родини – вони становлять 20%. Жінка, яка живе з дитиною, – це також сім’я. До речі, збільшення кількості неповних сімей – це загальносвітовий процес.

Сьогодні у значної частини громадян сформувалася стійка позиція мати у шлюбі лише одну дитину, похитнути яку дуже важко, оскільки вона формувалася десятиліттями. Сім’я з однією дитиною є характерною, передусім, для міста. Задовольняти потреби двох і більше дітей складніше матеріально, але незрівнянно легше виховувати в них загальнолюдські якості, особливо емоційно-почуттєву сферу, бо діти мають постійний досвід взаємного спілкування в обмеженому життєвому просторі зі спільними речами користування. Можна, звичайно, заперечити: мовляв, хай процвітає індивідуалізм, адже Європа орієнтується на індивідуалістичні засади, і ми повинні так робити, оскільки крокуємо «у Європу».. По-перше, ми маємо типовий приклад несприятливих наслідків процесів глобалізації, коли під загрозою нівелювання, а то й зникнення, опинилися ментальні цінності. По-друге, можливо, тому західноєвропейська цивілізація переживає кризу духовних цінностей, що тенденційними для неї є стабільні кризові явища в сімейній психології, яка будь-коли була гарантом стабільності держави, запорукою її національної безпеки.

Сучасні форми сім'ї
Сьогодні сімейне життя теж оточує чимало міфів. Багато своїх вчинків ми пов’язуємо зі стереотипом класичної сім’ї: жити довго й щасливо, офіційно зареєструвавши стосунки. Але чи багато ви знаєте таких сімей? Як говорять психологи: не можеш змінити обставини – зміни своє ставлення до них. У цьому контексті слід сказати про те, що шлюби бувають не лише традиційними. Зокрема виділяють ще й наступні сучасні форми сім’ї [1, 206-208]:

незареєстрований шлюб
– форма сім’ї, яка поширена в усіх країнах. Була прийнята в часи правління Леніна та заборонена Сталіним. У Радянській Росії відразу після революції шлюб, фактично, був відмінений. Щоб зареєструватися, двоє людей просто залишали підписи у відповідній книзі, а під їхніми підписами було надруковано: Эта подпись не влечет какой бы то ни было ответственности ни с одной стороны и может быть анулирована по желанию любой из сторон». Незареєстрований шлюб відрізняється від звичайної дружби спільним проживанням та веденням господарства, За існуючим у наш час законодавством має таку саму відповідальність, що й зареєстрований шлюб.
Обмежена часом сім’я: шлюб укладається на певний час, наприклад, на три роки. Після закінчення цього терміну шлюб вважається автоматично розірваним. Після цього подружжя, зваживши на результати, вирішує: або розлучитися, або знову бути разом на певний термін, або постійно.
Прихильники такої форми виходять з того, що люди змінюються, або в людини змінюються погляди на життя, цінності, і стара сім’я її вже не влаштовує.

Шлюб, що переривається. Подружжя живе разом, але вважає можливим роз’їхатися на будь-який термін: тиждень, місяць, півроку. Причини можуть бути достатньо різноманітні: утомилися один від одного або потрібно писати дисертацію. У даному випадку роз’їзд не трагедія, а норма, така як зранку на роботу. Значно важче прийняти роз’їзд через любовні захоплення.

Сім’я, що зустрічається. Шлюб зареєстрований, але члени подружжя живуть окремо, кожен у себе вдома. Раз або кілька разів на тиждень зустрічаються, вона йому готує, спить з ним, потім знову кожен іде до себе. З’являються діти – виховує їх звичайно мати. Батько займається дітьми лише тоді, коли є час та бажання.

Мусульманська сім’я: у всіх відношеннях традиційна сім’я, лише чоловік має право на кілька дружин.

Шведська сім’я: також у всіх відношеннях звичайна сім’я, тільки в ній одночасно живуть кілька чоловіків і кілька жінок. Поєнує їх не тільки секс. Найчастіше це маленька комуна, пов’язана дружбою та господарством.

Відкрита сім’я: поширений варіант сім’ї, де члени подружжя тією чи іншою мірою припускають захоплення та зв’язки поза сім’єю.
Відкрита сім’я може бути різноманітною. Вона може бути номінально закритою: в ній подружжя зраджує, вважаючи це нормою, але так, щоб інший не помітив, інакше відбувається конфлікт. В іншій визнається право кожного на позашлюбну любов, але один при цьому «закриває очі», інший не демонструє своїх зв’язків. У деяких «відкритих» сім’ях романи поза шлюбом дозволяються та обговорюються, в інших – це спільне сімейне захоплення, навіть до спільної участі в груповому сексі.
Деякі з цих форм можна заперечити, деякі можуть зацікавити або, навіть, примусить замислитися.

«В Україні гостьових шлюбів дуже мало, – пояснює Людмила Слюсар. – Їх об’єднує одна особливість: основний час партнери разом не живуть. Є різні ситуації: хтось зустрічається лише на вихідних, хтось працює в різних містах або країнах. А ось в незареєстрованому шлюбі в нашій країні живе кожен десятий. І таку сім’ю вже сприймають як нормальну форму стосунків між чоловіком і жінкою. Кожен обирає те, що йому зручно: така ось різноманітність соціального життя початку тисячоліття».

Розглядаючи різні форми шлюбу, соціологи називають також шлюбне партнерство, яке, по суті, шлюбом не є. Перш ніж створити сім’ю, люди впродовж якогось часу живуть разом, перевіряють свої почуття і характери. Хоча й такі стосунки сміливо можна назвати сім’єю. Існують також маргінальні стосунки – в цьому випадку люди живуть разом, ні про що не замислюючись. Як кажуть: «Аби самому не бути». Партнери не думають ні про спільних дітей, ні про спільне майно.

Раніше шлюбом вважали спільне проживання партнерів (зараз це не є обов’язковою умовою), які мають спільні економічні умови, прагнуть народити дітей, піклуються одне про одного. А зараз ознаки шлюбу також трансформуються, як і інші аспекти нашого життя. «Як ставитися до нетрадиційних шлюбів? Наприклад, якщо люди не живуть разом постійно – у цьому немає нічого дивного: не всім підходить спільне проживання з партнером. Тому різні форми шлюбу є позитивними, якщо вони, звичайно, дають людям енергію», – пояснює Ігор Горпінченко, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, генеральний директор Українського інституту сексопатології й андрології.

Функції сім'ї
Слід пам’ятати, що сім’я виконує в житті людини чотири важливі функції. По-перше – це народження дітей: важливе завдання як для кожної людини, так і для держави загалом. Майбутнє потомство має бути повноцінним, фізично й морально здоровим. Друга функція – виховна. У сім’ї відбувається формування міжособистісних стосунків, діти переймають від своїх батьків усі звички і традиції своєї родини і свого народу.
Третє завдання сім’ї – відпочинок. Сьогодні люди дуже багато часу проводять на роботі, де взаємини часто мають лише діловий характер, а сім’я – це саме те середовище, де люди об’єднані спільним світоглядом, інтересами, глибокими почуттями. Ті пари щасливі у шлюбі, в яких партнери мають змогу розвиватися, їм цікаво разом. І, нарешті, четверта функція сім’ї – господарська. Кожен окремий осередок суспільства – це маленьке господарство. А враховуючи економічні проблеми в нашій країні –труднощі краще долати разом.

«Усі ці чотири багатогранні функції сім’ї потрібно зберегти, – вважає Ігор Горпінченко. – Як людина реалізуватиме свою дітородну, сексуальну, виховну функцію – це, звичайно, її вибір. Але сім’я – це оптимальна модель, з нею пов’язаний прогрес розвитку суспільства. Думаю, надалі залишаться поширеними традиційні шлюби. Не виключено, що триватиме мода на неповні сім’ї, але, на мою думку, інститут шлюбу існуватиме впродовж тисячоліть».

Повноцінна сім’я – це діти
В рамках обговорюваної проблеми слід наголосити, що повноцінна сім’я – це діти. Що ми маємо на сьогоднішній день? В Україні кожна п’ята мати народила свою дитину поза шлюбом. Як сказав колись Гете: «Найкраща мати та, яка може замінити батька, коли його не стане». А якщо батька немає з самого початку життя дитини?

«На жаль, інститут сім’ї не витримує навантажень. І так відбувається у всьому світі, – розповідає Ігор Горпінченко. – Наприклад, у розвинених скандинавських країнах жінки – доволі самостійні. Вони мають можливість народити дитину, виховувати її самостійно й вести незалежний спосіб життя, не пов’язуючи себе з яким-небудь чоловіком. Це їхнє право. Але слід пам’ятати, що нетрадиційні сім’ї мають і свої негативні сторони».

На жаль, в Україні жінки часто змушені виховувати дітей самостійно, без чоловіків, тому що розраховувати на них не доводиться. Багато представників сильної статі – інфантильні й не здатні утримувати сім’ю. А кому захочеться доглядати ще й за “ніяким” чоловіком, якщо й так доводиться займатися всім: і гроші заробляти, і дітей виховувати, і вести домашнє господарство. Так звана подвійна зайнятість вбиває в жінці бажання жити в сім’ї.

До того ж, в Україні поширені пияцтво, алкоголізм, наркоманія. Про що говорити, якщо мало не кожен четвертий опитаний зізнається, що причина розлучення – зловживання алкоголем «другої половини». І як правило – це чоловіки. На жаль, у нашому суспільстві партнери не готові змінювати своє життя, підтримувати стосунки заради дитини. Ще один бич нашого суспільства – стереотип: дітей мають виховувати жінки. У всьому цивілізованому світі виховання дітей – це рівна турбота як матерів, так і батьків.

«Та все ж від народження дітей в Україні рідко хто відмовляється, – розповідає Людмила Слюсар. – Хоча й у нас уже є представники “чайлд-фрі” (люди, “вільні від дітей”), але на тлі інших держав в Україні ця течія не поширена. У системі цінностей діти для жінки – дуже важливі. Сьогодні в українських сім’ях найчастіше – одна дитина, але не більше двох».

Сім'я в епоху кризи
Доцільно поставити запитання, а що представляє собою сім’я в епоху кризи? Одні демографи вважають, що криза їх зміцнить. Адже в колі близьких людей знімається соціальне напруження, члени сім’ї економічно підтримують одне одного, якщо хтось втратив роботу. Але є й інша думка: криза розхитає сім’ї. Як показує новітня історія, в періоди нестабільності шлюби часто розпадаються. Наприклад, у середині 1990-х спостерігався доволі високий рівень розлучень.

Як зазначає Ігор Горпінченко, в нашій державі умови для гармонійного розвитку сімей не створюються. Погані житлові, матеріальні, екологічні умови – величезний мінус для появи нових, міцних родин. Мало уваги приділяється питанню духовності. Ось сім’я і розпадається, не витримує випробування часом. На думку Ігоря Горпінченка, прогрес суспільства пов’язаний не з руйнацією родини, а з її зміцненням. Роль сім’ї має розширюватися.

«Сім’я була, є і буде. У будь-якій її формі, – вважає Людмила Майсак. – Це може бути самотня мама, яка виховує свою дитину. У ментальному полі в такій неповній родині присутній і чоловік, інакше дитина не народилася б. І надзвичайно важливо, щоб мама вміла створити для свого малюка образ батька, якого немає. Навіть якщо людина вмирає, йде із сім’ї – її присутність у сімейному житті залишається... І слід розуміти, що ідеальної сім’ї не існує».

В Андрія Русина, тренера «Київського центру взаємин VCV» – свій погляд на сімейне життя: «Навіщо країні міцні родини? Благополучні сім’ї – основа держави, вони можуть обрати хорошого лідера. А в Україні вигідно, щоб було якомога більше матерів-одиначок: розділяй і володарюй! Коли у людини вдома – погано, на роботі – погано, навіщо довго жити? Достатньо і 50 років. А державі це тільки й потрібно: аби не платити пенсії».

«Ми живемо в країні парадоксів. З одного боку – у нас високий рівень шлюбності, в системі цінностей українці ставлять сім’ю на перше місце, і серед опитаних – ті, хто не в шлюбі, прагнуть його укласти, – підкреслює Людмила Слюсар. – І водночас у країні високий рівень розлучень, неповних сімей.... Чи означає це, що українці не настільки цінують сім’ю, щоб її зберігати? Цікаво, що причиною розлучень найчастіше називають емоційну напруженість у стосунках. Але ж над цим можна працювати».

Стадії розвитку сім'ї
«У сімейному житті найважливіший гвинт – це кохання», – говорив Чехов. Але чому ж сьогодні так багато самотніх людей? Можливо, у світі стало менше кохання?
«Мені не зустрічалися люди, які не хотіли б мати сім’ю, – розповідає психолог Людмила Майсак. – Деякі заявляють, що не хочуть одружуватися, однак живуть разом. І це вже сім’я – така сім’я, в якій людина “стоїть однією ногою”. І ставлення до такої сім’ї видно відразу. Буває, люди укладають шлюб, але емоційно “не присутні” в ньому. Таких емоційно холодних родин теж багато. Але всім властиво прагнути кохання і турботи».

Як пори року змінюють одна одну, так і сім’ї проживають різні стадії розвитку. Спочатку люди знайомляться і вбачають одне в одному якісь особливості своїх колишніх сімей. Потім людина хоче отримати від свого партнера те, що їй недодали в батьківській сім’ї. Але поки вона не прийме своїх батьків такими, які вони є, очікуване не отримає. Отже, висунуті партнерові претензії – насправді – це вимоги не до своєї другої половинки, а до батьків.

Наступна стадія спілкування в сім’ї між чоловіком і дружиною – це обмін. Коли партнери пережили певні почуття, здолали дитячі психотравми, вони повертаються до своєї другої половинки і починають бачити в ній людину, тільки зі своїми поглядами на те, яким має бути партнер. І якщо подружжя – більш-менш зрілі люди, вони починають обмін: «Я тобі – це, а ти мені – це, ось нам разом і добре». Таким чином вони будують доросліші стосунки.

І остання стадія розвитку – віддача. Це так званий сакральний шлюб, в якому духовно багаті, зрілі особи віддають, діляться з партнером і світом тим, що мають. З такими парами дуже приємно спілкуватися, в їхніх сім’ях почуваєшся гармонійно, а коли йдеш з їхнього будинку – сповнений спокоєм і натхненням.

Люди в такій сім’ї знають, як їм між собою розібратися. Вони насолоджуються життям, з ними приємно відпочивати. Причому їхні ролі в сім’ї розмежовані. Партнери розуміють, де жінка, а де чоловік, хто які функції виконує, і все це відбувається добровільно, із взаємною пошаною. Виявляється, щастя в сім’ї – це наш власний вибір.

В рамках обговорення проблеми формування гендерної культури молоді у сфері сімейних відносин наведемо деякі коментарі митців вчених та фахівців з різних сфер діяльності. Зокрема, Іван Малкович (видавець) стверджує, що проблема трансформації сім’ї – загальносвітова: “Люди рідше розписуються, рідше вінчаються... Наприклад, на кінофестивалі «Молодість», у рамках якого демонстрували фільми з 60 країн, наскрізна тема понад половини картин – це доля дітей, які живуть або з мамою, або з татом, тобто не в повній – у роз’єднаній сім’ї. «Молодість» – це фестиваль перших фільмів режисерів, і ми, члени журі із п’яти країн, були вражені, як часто автори повертаються до теми дитинства, підлітків, до теми покинутих. Така сьогодні картина світу. Якщо про це говорять митці, то, очевидно, це констатація якоїсь серйозної, глобальної проблеми нашого часу.
До речі, і діти моєї сестри, і діти сестри дружини виростають, на жаль, у неповних сім’ях. Проте коло моїх знайомих, друзів – це нормальні родини. Практично всі вони живуть у законному шлюбі і почуваються добре у всьому. Для мене, звичайно, найважливіше – це любов. Якщо є любов і порозуміння в родині, якщо відносини між дорослими не шкодять дітям – це чудово. Бачите, проблема руйнації сім’ї існує не лише в Україні.
І цьому, до речі, сприяють ЗМІ, які люблять, зокрема, смакувати тему розлучення «зірок». Надлишок негативної інформації не сприяє зміцненню стосунків. Раніше одруження було чимось важливим. А зараз люди почуваються дуже самотніми, і кожен настільки самотній, що боїться поєднати свою самотність ще з однією бюрократичним штампом. Проте зараз можна «зайти» в Інтернет, і складається враження, що ти – не самотній. Багатьох це рятує, але багатьох – вводить в оману. У наш час дух і тіло ще більше роз’єднуються. Не даремно Ціолковський та багато інших філософів пророкували, що люди у третьому тисячолітті існуватимуть у якійсь іншій формі».


Наведемо інший коментар. Ніна Матвієнко, відома співачка, зазначає, що на сім’ю дуже впливає соціум, влада, яка сьогодні не забезпечила нас стабільністю, і тому на майбутнє у людей немає жодних планів. “І на ті сім’ї, де немає достатку, всі ці негаразди неабияк впливають. Люди більш духовні живуть із того достатку, який їм Бог послав, і цьому тішаться. Але коли їхні діти йдуть до школи, де є більш забезпечені однокласники, їм починають дорікати в тому, що вони погано одягнені, – звичайно, це впливає на дитячу психіку… Зараз сім’ї може врятувати тільки мудрість і любов, повернення до своїх традицій.
Але через рекламу, фільми, які йдуть до нас із-за кордону, люди почали поводитись надто «розкуто», хоча, наприклад, в Америці такого насправді не спостерігається. Там люди серйозно думають про своє майбутнє, можливо, випробовують себе, не вінчаються, не одружуються, поки не впевнені у своєму виборі, але якщо складається – одружуються обов’язково. А у нас люди десять разів сходяться і розходяться, не один – так другий, потім ще інший… Альфонси – і жінки, і чоловіки – до когось причепляться, вивчать партнера за п’ять років, підгодуються і кидають його…
Щасливі родини, яких я знаю, – перебувають в офіційному шлюбі. Хоча в селах колись не розписувались, єднались із жінкою, народжували дітей і жили. Мої мама з татом не вінчались, просто були чоловіком і жінкою… Вони відповідали одне за одного. А сьогодні головна причина руйнації сім’ї – це відсутність відповідальності. Люди не бояться Бога, живуть без духу. Як казав Франко: «Дух, що тіло рве до бою». Людина повинна жити духовно, тільки тоді вона може бути вільною від усіх перепитій життя. Коли вона не зважає на жодні труднощі, просто знає, що в неї така доля – вона спокійно сприймає все і живе в радості”.


Як покращити сучасну психологію сімейних відносин? Мабуть, не варто суспільству створювати собі проблеми, щоб потім з ними тривалий час героїчно і, як правило, безуспішно, боротися. Деформоване розуміння подружніх відносин,сімейного виховання є однією з основних перешкод, які стають на заваді впровадження найкращих ідей психолого-педагогічної науки про сім’ю.

Література
1. Козлов Н.И Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. – М., 1991. – С. 206-208.
2 Ксенія Мелешко «Сім’я в країні парадоксів» //журнал «Главред», 08.01.2010
3. Психологічна допомога сім’ї. Книга 3 /За ред.. З.Г. Кісарчук. – К., 2006.
4. Психологія сім’ї /Поліщук В.М., Ільїна Н.М., Поліщук С.А. та ін.; За заг.ред. В.М. Поліщука. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 239 с.




10.02.2012              сьогодні 1, з початку місяця 20, всього 2610



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info