Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 









  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Хто вкрав мою наречену?!



Фата – поширений елемент весільного вбрання нереченої, що використовується і в наші дні. Її походження йде від звичаю покривати дівчину при викраданні тканиною, щоб не чули її крику.

Чимало людей вважає, що обряд «викрадення нареченої» запозичений із інших культур і не є автентичним. Тут можна посперечатись, адже мало кому відомо, що і на території Київської Русі побутувала традиція викрадення нареченої або її купівля.

Викрадення – найдавніша форма шлюбу

Всім відомо, що Київська Русь складалась із багатьох племен з різними звичаями та менталітетом. Зокрема, древляни, приміром, не знали шлюбу. Вони просто крали дівчат, коли ті йшли по воду, і забирали їх до себе в родину. Такий шлюб у наших краях був поширений в IV—VII століттях. У давнину до думки молодої не надто прислухалися, та згодом таки почали узгоджувати викрадення з коханою дівчиною.

Дещо зміненим, без будь-якого насильства звичай викрадення нареченої зберігався дуже довго. У XVII ст. випадки викрадення дівчат були зовсім не поодинокими.
 
Викрадання нареченої. Українські весільні традиції

Французький інженер Гійом де Боплан у своїй книзі «Опис України», який, до речі, бував і в Тернополі, ось як описував цей звичай: «Хоч селяни є підданими … вони, однак, мають право викрадати, під час… запального танцю панночку, навіть коли вона донька їхнього пана. Треба лише, аби селянин зробив це так кмітливо й спритно, щоб йому вдалося …втекти звідтіля до сусіднього лісу.

Якщо він зможе перебути там 24 години у схованці і його не знайдуть, йому прощається вчинене викрадення. Коли викрадена дівчина схотіла б вийти за нього заміж, він уже не може відмовитися від неї, не втративши голови; якщо ж дівчина цього не бажає, його звільняють від звинувачення у злочині, і ніхто жодним способом не повинен його за це карати
».

В цьому племені було дозволене кровозмішання, та навіть побутував обряд поліандрії – це коли свекор має абсолютне право на невістку у всіх відношеннях.

А от сіверяни, радимичі та вятичі викрадали дівчат тільки за її згодою.
Та представники церкви в особі сільських священників були категорично налаштовані проти “варварського” звичаю, навіть за умов спільної згоди.

Ще не так давно крадіжка нареченої відбувалася з батьківського дому в кількох випадках: або наречений був бідний і в нього не було калиму, щоб узяти дівчину за дружину на законних підставах, або дівчині готували в женихи когось другого і в юнака не залишалося іншого вибору. Іншими словами, юнак крав дівчину і одружувався на ній. Інколи цей ритуал використовували тоді, коли треба було обійти інші закони. Приміром, якщо заміж збиралась молодша донька, а старша ще була незаміжньою. Тоді жених зі згоди батьків «викрадав» наречену, а потім, щоб уникнути людського осуду, батьки «пробачали» і дозволяли їм одружитись.

Звідки взялась традиція купівлі нареченої

Ще один вид давнього шлюбу — це шлюб на основі купівлі-продажу. При цьому наречений усі питання погоджував з батьками дівчини, залишалося лише зійтися в ціні. Плата за кохану називалася - «віно». Такий шлюб практикувався у полян – народу мирного та спокійного.

Основне у цій справі було узгодити все з батьками, у більшості випадків дівчину не питали про згоду. Жінка котра була куплена - власність чоловіка. Який вміг її покинути та придбати собі "кращу". Натомість жінка повинна була залишатися вірною чоловікові, бо цілком залежала від нього.

Чи варто здійснювати цей обряд тепер?

Це питання можете вирішити лише ви. Це не обов’язковий обряд, а швидше гра, яка просто урізноманітнить святковий день. Варто запам’ятати лише декілька простих правил. «Викуп» нареченої здійснюється напередодні шлюбу та реєстрації шлюбу, у різних регіонах - по-своєму. В одному випадку продавати може лише сестра, в іншому – лише представник чоловічої статі, навіть якщо йому немає й п’яти років.

«Крадіжка» здійснюється в процесі весільного гуляння, наречену краде «невідомий суперник нареченого. До речі, навіть якщо наречена стверджує: «ні-ні, мене красти не будуть, бо я не хочу» - не все залежить від неї. Якщо гості хочуть, щоб викрадення нареченої відбулось, то воно обовязково буде!

Правило перше: варто повідомити тамаду про те, що молоду планують викрасти, щоб не було неприємних ексцесів. Професійний ведучий обов’язково допоможе зробити цю гру цікавою та динамічною.

Друге: у «злодія» має бути спільник, який сидітиме з молодою, щоб вона не сумувала в «таємному місці».

Наступне: коли «спільник» приходить, та пред’являє туфельку нареченої в якості доказу того, що вона викрадена, варто все обговорювати динамічно: весілля ж бо продовжується, і довгі торги можуть бути зовсім не цікавими для гостей.

Що варто вимагати в якості викупу за повернення нареченої? Краще, щоб «дружби» (саме ті, хто мав би пильнувати наречену, і водночас вони майже завжди є спільниками викрадення) виконали якесь завдання: заспівали, станцювали чи т. п. В деяких випадках «злодій» пропонує присутнім гостям зібрати викуп, і проходить між ними з тацею для грошей. Як на мене, такий звичай є не надто етичним: гості вже все, що хотіли подарувати нареченим, їм вручили. Але щоб не «впасти обличчям в бруд» змушені вивертати кишені.

Коли потрібні умови виконані – наречену заносять в зал на руках, адже вона боса. І звідси витікає наступне правило: якщо молода надто огрядна, то краще від викрадення відмовитись, адже незручно може стати і викрадачам, і самій «жертві».

«Дружби» повинні випити з її черевичка – але і тут варто мати міру. По-перше, в черевичок чи в туфельку все ж поставте келишок. Бо пити з взуття не лише негігієнічно, потім і наречена плакатиме, якщо натре криваві мозолі у мокрому взутті. Крім того не варто наливати горілки: краще просто зробити вигляд, що там щось міцніше, а насправді налити шампанського чи навіть простої води – ніхто ж не хоче, щоб дружби спали в салаті?

Все, наречену з рук в руки повернули нареченому, весілля триває. Молода щаслива і зворушена, адже бути викраденою мріє чи не кожна дівчина.

Сучасне весілля - симбіоз різних стилів. У нас дійсно «викрадення нареченої» стало грою, що не має нічого спільного з справжніми крадіжками, коли по-іншому шлюб здійснити було неможливо. Сьогодні це посто спосіб повеселитись!

Автор: Оля Терещук, весільний журнал «До і після ВЕСІЛЛЯ».
Фото: MONRO Photography
 




30.08.2010              сьогодні 1, з початку місяця 29, всього 8415



◄ Попередня   Наступна ►





Весільним підрядникам: Про нас  |  Реклама  |  Вхід / Реєстрація

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info