Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Art Clinique - клініка дерматології та косметології
 
  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Історія про кохання?



Якби у Колі та Олі запитали того дня: «Який найкоротший місяць у році?» — вони б не замислюючись відповіли: «Медовий». Тільки через чотири місяці після його початку, коли у Олі нарешті вперше виникла потреба в сукні (в усякому разі, у вихідному), вони з Миколою вийшли із своєї кімнати в гуртожитку, тримаючи в руках відріз крепдешину, куплений молодим на весілля у складчину всіма студентами і викладачами рідного технікуму, і попрямували до жіночого кравця Перельмутеру.

Того дня Коля точно знав, що його дружина — найкрасивіша жінка в світі, Оля точно знала, що її чоловік — найблагородніший і розумніший чоловік, і обидва вони абсолютно не знали кравця Перельмутера, тому не замислюючись натиснули кнопку його дверного дзвінка.

— А-а!.. — закричав кравець, відкриваючи їм двері. — Ну нарешті! — закричав цей кравець, схожий на композитора Людвіга ван Бетховена, яким геніального музиканта малюють на портретах в той період його життя, коли він сильно постарів, трохи з'їхав з глузду і сам вже оглух від своєї музики.
— Ти бачиш, Рімма? — продовжував Перельмутер, звертаючись до когось в глибині квартири. — Між іншим, це клієнти! І вони все-таки прийшли! А ти мені ще говорила, що після того, як я чотири роки тому зшив домашній капот для мадам Лісогорської, до мене вже не прийде жодна розсудлива людина!
— Ми до вас з приводу плаття, — почав Коля. — Нам сказали…
— Чуєш, Рімма?! — перебив його Перельмутер. — Їм сказали, що з приводу плаття — це до мене. Ну слава тобі, Господи! Значить, є ще на землі нормальні люди. А то я вже думав, що всі посходили з розуму. Тільки і чутно навколо: «Карден!», «Діор!», «Лагерфельд!»… Хто такий цей Лагерфельд, я вас питаю? — метушився кравець, наступаючи на Колю. — Подумаєш, він одягає англійську королеву! Ні, будь ласка, якщо ви хочете, щоб ваша дружина в її юному віці виглядала так само, як виглядає зараз англійська королева, можете піти до Лагерфельду!..
— Ми не можемо піти до Лагерфельду, — заспокоїв кравця Коля.
— Так це ваше велике щастя! — у свою чергу заспокоїв його кравець. — Тому що, на відміну від Лагерфельда, я таки дійсно можу зробити з вашої дружини королеву. І не яку-небудь там англійську! А справжню королеву краси! Ну а зараз за роботу… Але спочатку останнє питання: ви взагалі знаєте, що таке плаття? Мовчите! Можете не відповідати. Зараз ви мені скажете: рюшечк и, оборочки, в и т о ч ки… Нісенітниця! Це якраз може і Лагерфельд. Плаття — це абсолютно інше. Плаття, молода людина, це перш за все шматок матерії, створений для того, щоб закрити у жінки все, на чому ми програємо, і відкрити у неї все, на чому ми виграємо. Розумієте мою думку? Припустимо, у пані красиві ноги. Значить, ми шиємо їй що-небудь дуже коротке і таким чином виграємо на ногах. Або, допустимо, у неї непривабливі ноги, але красивий бюст. Тоді ми шиємо їй що-небудь довге. Тобто закриваємо їй ноги. Зате відкриваємо бюст, підкреслюємо його і виграємо вже на бюсті. І так до безкінечності... Ну, в даному випадку, — кравець уважно подивився на Олю, — в даному випадку, я думаю, ми взагалі нічого відкривати не будемо, а будемо, навпаки, шити що-небудь дуже строге, абсолютно закрите від самої шиї і до ступень ніг!
— Тобто як це «абсолютно закрите»? — оторопів Коля. — А… на чому ж ми тоді виграватимемо?
— На забарвленні! — радісно вигукнув кравець. — Ці малинові папужки на зеленому фоні, яких ви мені принесли, здається, дуже симпатичні! — І, схопивши свій кравецький метр, він почав вправно обміряти Олю, щось записуючи в блокнот.
— Ні, почекайте, — сказав Коля, — щось я не зовсім розумію!.. Ви що ж, вважаєте, що в даному випадку ми вже взагалі нічого не можемо відкрити? А ось, наприклад, ноги… Чим вони вам не подобаються? Вони що, по-вашому, дуже тонкі або дуже товсті?
— При чому тут… — відповів кравець, не відриваючись від роботи. — Хіба тут в цьому справа? Ноги можуть бути тонкі, можуть бути товсті. Врешті-решт, у різних жінок бувають різні ноги. І це добре! Гірше, коли вони р і зн і у однієї...
— Що-що-що? — оторопів Коля.
— Може, підемо звідси, а? — запитала у нього Оля.
— Ні, почекай, — зупинив її чоловік. — Що це ви таке говорите, поважаний? Як це — р і зн і?! Де?!
— А ви придивіться, — сказав кравець. — Невже ви не бачите, що права нога у вашої чарівної дружини значно масивніша, ніж ліва. Вона… більш м'язиста...
— Дійсно, — придивився Коля. — Що це означає, Ольга? Чому ти мені про це нічого не говорила?
— А що тут було говорити? — збентежилася та. — Просто в школі я багато стрибала у висоту. Відстоювала спортивну честь класу. А права нога у мене штовхова.
— Ну ось! — торжествуюче закричав кравець. — А я про що говорю! Ліва нога у неї нормальна. Людська. А права — це ж явно видно, що вона у неї штовхова. Немає! Цей дефект потрібно обов'язково закривати!..
— Ну допустимо, — сказав Коля. — А бюст?
— І цей теж.
— Що — теж? Чому? Мені, навпаки, здається, що на її бюсті ми можемо в даному випадку,.. це,.. як ви там говорите, сильно виграти… Отже я абсолютно не розумію, чом би нам його не відкрити?
— Бачте, молода людина, — сказав Перельмутер, — якби на моєму місці був не кравець, а, наприклад, скульптор, то на ваше питання він би відповів так: перш ніж відкрити який-небудь бюст, його потрібно як мінімум встановити. Думаю, що в даному випадку ми з вами маємо ту ж проблему. Та ви не турбуйтеся! Подумаєш, бюст! Вірте в силу людської уяви! Варто нам правильно задрапірувати ткан иною навіть те, що ми маємо зараз, — і уява чоловіків легко домальовує під цією тканиною таке, чого мати-природа при всій своїй могутності створити не в силах. І це відноситься не тільки до бюсту. Узяти, наприклад, її обличчя. Мені, між іншим, завжди було дуже образливо, що такий винахід стародавніх східних модельєрів, як паранджа… — Так ви що, пропонуєте надіти на неї ще і паранджу? — злякався Коля. — Я цього не говорив…
— Миколо, — сказала Оля, — давай все-таки підемо.
— Та стій ти вже! — обірвав її чоловік. — Повинен ж я, врешті-решт, розібратися… Послухайте… е… не знаю вашого імені-по батькові... ну, з бюстом ви мене переконали… Та я і сам тепер бачу… А ось що якщо нам спробувати виграти ну, скажімо, на її стегнах?
— Тобто як? — зацікавився кравець. — Ви що ж, пропонуєте їх відкрити?
— Ну навіщо, можна ж, як ви там говорите, підкреслити… Зробити яку-небудь в и т о чк у…
— Це можна, — погодився кравець. — Тільки спочатку ви мені підкресліть, де ви бачите у неї стегна, а вже потім я їй на цьому місці зроблю в и т о чк у. І взагалі, молодий чоловіче, перестаньте морочити мені голову своїми безглуздими порадами! Ви свою справу вже зробили. Ви одружувалися. Значить, ви і так вважаєте свою дружину найголовнішою красунею в світі. Тепер моє завдання — переконати в цьому ще хоч би декількох чоловік. Та і ви, панночко, теж — «підемо звідси, підемо»! Хочете бути красивою — терпіть! Все. На сьогодні робота закінчена. Примірка через чотири дні.

Через чотири дні кравець Перельмутер зустрів Колю і Олю прямо на сходах. Очі його виблискували.
Поздоровляю вас, молоді люди! — закричав він. — Я не спав три ночі. Але, знаєте, я таки зрозумів, на чому в даному випадку ми виграватимемо. Окрім забарвлення, звичайно. Дійсно на ногах! Так, не на всіх. Права нога у нас, звичайно, штовхова, але ліва-ж то — нормальна. Людська! Тому я пропоную розріз. По лівій стороні. Від середини так званого стегна до самої підлоги. Розумієте? А зараз представляєте картину: сонячний день, ви з дружиною йдете по вулиці. На ній нове плаття з розрізом від Перельмутера. І всі радіють! Оточуючі — тому що вони бачать розкішну ліву ногу вашої дружини, а ви — тому що при цьому вони не бачать її менш ефектну праву! Здається, геніально!
Напевно… — кисло погодився Коля.
Чуєш, Рімма! — закричав кравець в глибину квартири. — І він ще сумнівається!..

Через декілька днів Оля прийшла забирати своє плаття вже без Колі. — А де ж ваш достойний чоловік? — запитав Перельмутер.
Ми розлучилися… — хлипнула Оля. — Виявляється, Коля не чекав, що у мене така кількість недоліків.

Ах ось воно що!.. — сказав кравець, запрошуючи її увійти. — Ну і чудово, — сказав цей кравець, допомагаючи їй застебнути дійсно дуже красиве плаття, що дуже їй личило. — Між іншим, мені цей ваш колишній чоловік відразу не сподобався. У нас, дамських кравців, із цього приводу мітке око. Подумаєш, недоліки! Вам же зараз, напевно, немає вісімнадцяти. Так от, не пострибаєте рік-другий у висоту — і обидві ноги у вас стануть абсолютно однаковими. А стегна і бюст… За наявності в нашому місті ринку «Привоз»… Загалом, повірте мені, через якийсь час вам ще доведеться придумувати собі недоліки. Тому що, якщо говорити відверто, ми, чоловіки, жіночими достоїнствами тільки милуємося. А любимо ми вас… я навіть не знаю за що. Можливо, якраз за недоліки. У моєї Рімми, наприклад, їх була величезна кількість. Напевно, тому я і зараз люблю її так само, як і в перший день знайомства, хоча її вже десять років як немає на цьому світі.
Як це немає? — подивувалася Оля. — А з ким же це ви тоді весь час розмовляєте?
— З нею, звичайно! А з ким же ще? І знаєте, це якраз головне, що я хотів вам сказати про вашого колишнього чоловіка. Якщо чоловік дійсно любить жінку, його з нею не зможе розлучити навіть така серйозна неприємність як смерть! Не те що який-небудь там напівбожевільний кравець Перельмутер… А, Рімма, я правильно говорю? Чуєте, мовчить… Не заперечує… Значить, я говорю правильно…

Автор: Георгій Голубенко
Джерело: www.livejournal.com






22.10.2009              сьогодні 1, з початку місяця 21, всього 4617



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info