Банкетний зал Сюрприз
 








Медичний центр Кліеіка професора С. Хміля м. Тернопіль

  
 
◄ Попередня   Наступна ►

«ДЖАЗОВА ФІРА» БАЖАНА І НА КОНЦЕРТАХ, І НА …ВЕСІЛЛЯХ



Доволі молодий, але талановитий і перспективний тернопільський гурт «Джазова фіра» з власним оригінальним стилем виконання українських пісень складається з професійних музикантів. Підбір його учасників нагадує казку про Білосніжку і семеро гномів, адже саме стільки українських джазистів-музикантів заводять публіку і на концертах, і на весіллях, і у закордонних поїздках.

Гурт

У складі українського гурту «Джазова фіра» щоправда не гноми, а впевнені у собі музики – українці у вишиваних національних костюмах: Сергій Степанів (клавішні, акордеон, вокал), Сергій Родько (гітара, бек-вокал), Дмитро Макух (бас-гітара, труба, бек-вокал), Ігор Марущак (ударні інструменти), Володимир Каськів (народні духові інструменти), Анатолій Адамовський (саксофон), Костянтин Тараненко (гітара) та окраса гурту –вродлива чорнявка, талановита, самобутня вокалістка Ірина Музика. Її я й запросила сьогодні до відвертої розмови.

– То як вам, Ірино, поміж таких легінів твориться і співається?
– Я щаслива, що свого часу створилася, а сьогодні активно, плідно розвивається, живе і котиться у майбутнє наша «Джазова фіра». Всі учасники гурту – мої добрі друзі і колеги по творчому процесу. А очолює колектив мій чоловік Сергій Степанів.
Музичним продуктом нашого колективу є поєднання українського фольклору із делікатним вкрапленням джазу, кантрі, латино-американської та популярної музики. Власне уміле співзвуччя цих стилів дозволяє українській народній пісні звучати по-новому цікаво, свіжо та сучасно, сповнюючи її особливою глибиною, проникливістю та драйвом. Ми також виконуємо власні оригінальні композиції та співаємо англомовний джаз. Хоча головною візитівкою нашого гурту є українські пісні з новими акцентами у виконанні.

– Нещодавно я була на двох ваших концертах, обидва проходили у Тернопільському палаці культури «Березіль». Перший, приурочений Дню матері, був безкоштовним та благодійним і зібрав повен зал, а другий, хоч був і платним, та аудиторія вдячних слухачів не зменшилася. На сцені палацу культури «Березіль» стояла не справжня, але доволі поважна фіра і до кінця концерту вона вщент наповнилася подарованими квітами. Отже, глядачі оцінили виступ?
– Ми вдячні публіці за те, що хоч створилися ми недавно, вона вже полюбила нас, дружно приходить на всі наші концерти, обдаровуючи оплесками та квітами. Молодь любить слухати нас щочетверга і в арт-клубі «Шинок». Перед тим, як вийти на сцену, ми чимало працюємо на репетиціях у будинку культури «Червона рута», де орендуємо приміщення під студію. А приходить концерт – геть усю втому, усю музичну «кухню»! Семеро музикантів у вишиванках на своїх «робочих місцях». І я, солістка і ведуча, виступаю то у стилізованому народному костюмі, то у вишуканому класичному ансамблі.

– Три частини останньої концертної програми були підібрані так вдало, що задовольнили смаки і вподобання всіх присутніх.
– Спільним для всіх пісень було професійне виконання, авторське аранжування, творчий підхід до кожної композиції, а також глибина української народної пісні. На концерті велично звучали українські пісні з елементами джазу, поп-музики, рокових мотивів і кантрі: «Ой там у Львові», «Там, за горою», «Ой хмелю ж мій, хмелю», жартівливі «Бодай ся когут знудив», «А я дівчина молода», легенький галицький вальс «Як з Бережан до Кадри» та багато інших.

Друга частина концерту розпочалася джазовою мелодією від Сергія Степаніва. Чоловік назвав її як йому здалося також дуже по-джазовому – «Ірцуня». А на завершення концертної програми «Джазова фіра» продемонструвала власні творчі здобутки, які з’явилися з-під пера її учасників, а також тернопільського поета Сергія Сірого. «Батярська» пісня про розплетені коси Марічки змінювалася піснею про світлого ангела, а тоді – про есемески для милої і долю, що заблукала десь у полі поміж трав.

– Знаю, що ви концертуєте не тільки на Тернопіллі…
– Так, нас люблять, і це приємно, скрізь, де шанують українську музику і пісню – в різних регіонах України і за кордоном. Недавно повернулися з Польщі, де на запрошення об’єднання українців 2008 року ”Джазова фіра” презентувала свій CD «Співаночка», до якого увійшло 12 українських народних пісень. Колектив знаходиться у постійному творчому пошуку, зараз готуємося до запису наступного диску із власними композиціями.

Гурт

– Мені дуже сподобалася оригінальна назва другої частини концерту – «Ірцуня». Чоловік і в сімейному житті так вас називає? Все ж таки відчувається ота спорідненість душ, що тримає сім’ю, родину.
– У нас гарна творча сім’я. Підростає дванадцятирічний син Василь, який, окрім занять в школі, також цікавиться музикою, ходить в музичну школу. Любить також бувати на репетиціях. Маю гарну сім’ю, родину. У мене дуже добра мама, чудовою людиною і особистістю був, на жаль уже покійний, батько. Він високо цінував народні традиції, завжди, навіть у минулі часи, будучи на посаді, постійно ходив у вишитій сорочці, любив українську пісню, працю на землі.

Я зростала разом з двома моїми сестричками – молодшою Марією та старшою Уляною. Ми завжди були співучими. Я часто співала з батьком у два голоси. Нашими улюбленими піснями були «Козак від’їжджає», «Гиля-гиля, сірі гуси», «Хлопці-риболовці»... Бувало, як затягнемо у Великому Голубичку? Тернопільського району, де мешкали, якоїсь української пісні, то люди аж переглядалися: чи то хтось телевізор так голосно ввімкнув, чи весілля в когось… «Та ні, – відповідали ті, хто знав нашу співучу родину, – то просто Музики співають». «Та ж музики мали б грати, а не співати», – знову хтось дивувався. «Так, – відповідали. – Але Музики – то прізвище таке»…

– Справді, прізвище Ірина Музика – багатообіцяюче. Публіка знає вас, як співачку та ведучу, гріх було б не бути й музикантом…
– Справді, в моєму житті склалося так, що прізвище співзвучне з долею. Я закінчила музичну школу класу бандури, потім навчалась на музично-педагогічному факультеті Тернопільського педагогічного університету, а згодом закінчила і магістратуру, отримавши кваліфікацію магістра мистецтв та викладача вокалу. Вже багато років співаю в жіночому вокальному тріо Тернопільської обласної філармонії «Солов’ї Галичини». І ось, нарешті, заспівала і разом з чоловіком у «Джазовій фірі».

– Ірино, а як ви познайомилися з Сергієм? Розкажіть про ваше весілля.
– Нас познайомив наш хороший друг, що згодом став хрещеним батьком нашого сина. Охарактеризував мені мого майбутнього чоловіка як гарного клавішника. Минула шалена і незабутня весна, а за нею прийшло рішення побратися. Щодо весілля, то ми обоє не хотіли влаштовувати гучної імпрези, бажаючи огородити батьків від надмірних турбот. Але вони наполягли, вважаючи весілля не просто порожньою формальністтю, а живою традицією. І було два весілля: одного тижня в мене, іншого – в нього, у невеличкому, але мальовничому селі Зелена на Чортківщині. Згодом я зрозуміла, що це дуже добре, що ми відгуляли ті весілля, адже це свого роду позитивний стрес, ідеальна форма для вираження всієї палітри почуттів, що переживають усі учасники дійства – від наречених до гостей. Особливо цікавим та колоритним було весілля у Сергієвому селі Зелена. Це село віддалене від Тернополя і там збереглося багато весільних традицій та обрядів. Багато чого з того весільного свята я згадую й до сьогодні.

– І використовуєте, коли самі керуєте весіллями? Знаю, що ваш гурт окрім того, що багато концертує, часто є бажаним гостем на весіллях. Розкажіть про це.
– Разом із «Солов'ями Галичини» часто співаю обрядові пісні, коли батьки благословляють молодят до шлюбу. Гоноровий молодий приходить до молодої у супроводі музик з «Джазової фіри». На брамі співаємо «По щось приїхав? По дівку. Чи маєш в кишені горівку?», «Летіла зозуля та й сіла в розмаю, приїхали гості з далекого краю». Жваве та веселе торгування супроводжує запальна українська традиційна музика. А вже коли і браму і молоду продали, то музики грають марша, а молода з дружками урочисто виходить з хати та кланяється, а ми співаємо: «Вийди, молода, з хати молодого стрічати» і так від брами до хати, співи та музики супроводжують і зустріч молодого, і торгування на брамі, і благословення та випровадження молодят до шлюбу.

– Ви співаєте такі своєрідні вівати?
– І вівати, і випроваджальні, прощальні пісні молодої, часто журливі, що люди аж плачуть: «Прибудь, матінко, нині, розчеши коси мені, легкими рученьками, дрібними слізоньками». Найчастіше нас кличуть саме на оті випроводжання з хати, бо наш гурт співає в національних костюмах, дотримуючись національних традицій, обрядів та звичаїв.

А щодо віватів, то їх співають і музики, і самі гості. Бувають вони просто чудовими і влучними, щоправда не обходиться без сороміцьких.Часто між музиками та гостями відбуваються цілі музичні змагання,баталії-переспіви. Це зазвичай буває наприкінці весілля або під час перепою. Не скрізь є традиція перепою. А коли під кінець весілля гості вітають молоду пару, то кожному з них сільські жінки щось та й співають. Наприклад, коли нареченого вітає брат, співають «Червоне ябко на двоє краю, я тобі, братчику, перепиваю», а як вітає бабуся співають: «Летіла зозуля та казала куку, дякую ти, Боже, що женю онуку», а вже як йде перепивати популярна в селі молодиця, то співають і таке: «А я файна жінка, сперламся на плоті, більше заробила, як хлоп на роботі!»…
 
​Доволі часто нас запрошують на весілля як музик. Мій чоловік має колосальний досвід, почав грати на забавах будучи школярем. Він закінчив Теребовлянське культосвітнє училище, є професійним музикантом, багато концертував і концертує, деякий час працював у команді Ані Лорак, але до весіль ставиться по-особливому, відіграв їх дуже багато. Це йому подобається. Ось тепер і мене залучив - я і співаю, і тамадую. Проте весілля у нашому виконанні – це своєрідний музичний ексклюзив, який творять вісім музик на живо, тому і ціна ексклюзивна.

Весілля – це завжди весело і неповторно. Прекрасно, коли в Україні весілля відбувається по-українськи. Ми намагаємося внести і свою скромну лепту, аби ця традиція жила. І наша «Джазова фіра» завжди готова приїхати до вас. Запрошуйте – не пошкодуєте: повеселимо і молодих, і гостей на славу…

Розмовляла Галина МИКОЛИНА




16.02.2010              сьогодні 2, з початку місяця 21, всього 8137



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info