Коровай – обрядовий весільний хліб

Коровай – це обрядовий весільний хліб. Верх короваю оздоблюють різноманітними фігурками з тіста, а також прикрашають зеленою рутою, барвінком і ягодами калини. Коровай знаний серед слов’янських народів зі споконвічних часів.

На Україні коровай пікся виключно молодими дівчатами, що на той час вже були заміжніми. Тобто участь у цьому обряді не могли приймати не лише вдови, але й ті дівчата, що їх чоловіки на той час були відсутні, наприклад, на військовій службі. Іноді це заборонялося жінкам, які вдруге вийшли заміж. Число коровайниць повинно бути парним. Їх спеціально запрошує мати молодої, іноді через посередництво якої – небудь родички чи іншої жінки, обов’язково заміжньої. В деяких місцевостях навіть саме тісто для коровою готують відповідно до традицій, і в цьому дійстві може брати участь молодь обох статей. Кожна дівчина, що бере участь в приготуванні короваю, повинна принести з собою певну кількість муки, так само яєць, масла та інших необхідних продуктів, потрібних для виготовлення цього священного хліба.

Зібрані, щоб місити тісто для короваю, дівчата починають з того, що заквітчуються барвінком і миють руки. Коли тісто вимішане, на нього кладуть дві маленькі в’язочки соломи, засипають їх мукою і на неї кладуть коржа, посипаючи його жменею вівса. Цей корж служить основою короваю. Крім цього коржа кладуть ще сім інших коржів з того самого тіста, що й сам коровай. Тоді батько молодої кладе кілька дрібних монет, а мати покриває коржі хустиною чи рушником. Натискає на них ліктем і роблячи таким чином в тісті ямки, куди садять фігурки з того ж самого тіста в формі сонця, місяця, голубків тощо. Боки оздоблюють подібними фігурками. Вони можуть нагадувати птахів, роги, копита, хвости тощо. А верхня частина короваю обкладається стрічкою, зробленою з тіста, потім зверху в коровай встромляють шишку (із тіста і помальовану на червоний колір), яка надає йому особливий характер. Навкруги шишки ставлять п’ять свічок і засвічують їх.

Коли коровай уже готовий, щоб його класти в піч, коровайниці просять старосту, щоб він благословив їх на це. Проказують це прохання тричі. Діставши благословення, вони закликають парубка (іноді звичай вимагає, щоб це був жонатий чоловік) і, називаючи його «кучерявим», просять його вимести піч. Парубок виконує це ритуальним способом, вдаряючи тричі віником у піч. Після цього кладуть коровай у піч, старанно вибравши для нього місце, що щастя приносив.

Коли тільки коровай кладуть до печі, всі парубки кидаються на коровайниць, щоб вихопити в них , що на ній вони клали коровай в піч. Вихопивши цей трофей, вони скачуть, танцюють і приспівують. Але коли коли коровайницям пощастить затримати в себе лопату, тоді вони мають перемогу, танцюють та співають.

Автор: Ірина Галущак