Банкетний зал Сюрприз
 









  
 
◄ Попередня   Наступна ►

МУСЯ, КУСЯ, ФУСЯ…



«Лети с орлами споря,
На шаре в небеса,
Надев резину, моря
Исследуй чудеса…»

Рядки епіграфу взяті з популярного за часів Купріна журналу “Сатирикон”. Так про письменника висловилися його сучасники, натякаючи на спраглу до вражень натуру Олександра Івановича. Він завжди був відкритий до усього нового: і у височінь на повітряній кулі здіймався, і на дно морське пірнав... Таким же відчайдушним був Купрін у справах любовних, про що також не змовчали його друзі. Їхні листи та спогади розповіли журналістці “Пари молодої” на правду захопливу історію...

Олександра Аркадіївна Давидова, видавець популярного літературного часопису «Мир Божий», із самого ранку почувала себе кволо. Тому зустрітись з Буніним і Купріним вона попросила свою 12-тилітню доньку Марію Давидову.

В кімнаті з плюшевими шторами, м’якими меблями і непримиренним Бекліним, скромно стояв приведений Буніним Купрін. В синьому костюмі у сіру смужку, в низькому крохмальному комірці, яких вже давно не носили в Петербурзі, і великим жовтим галстуком з яскраво-голубими незабудками, Купрін відчував себе ніяково і біднувато.
Марія Давидова та Олександр Купрін
Коли з'явилась молода брюнетка з обличчям красивої циганки і вишукано одягнена, Купрін не по своїй волі трохи відступив назад і став позаду Буніна. Бунін навпаки не розгубився і почав розмову в звичайному для нього гумористичному тоні.
- Доброго дня! Нещодавно приїхав у місто і просто не міг не зайти до вас і висловити свою шану Олександрі Аркадіївні…
Він низько вклонився і відійшов назад.
Бунін попереджав Купріна, що він не дуже знайомий з Давидовими, і тому Купрін аж ніяк не чекав такої відвертості.
- Дозвольте вам відрекомендувати нареченого, – серйозним тоном продовжив Бунін, - мого друга Олександра Івановича, зверніть увагу – талановитий і красивий … Олександр Іванович, поверніться до світла! 31 рік, неодружений…
Купрін дивився на Марію Давидову, дурно усміхаючись.
- Так ось, мої вельможні, - говорив Бунін. – Сядьмо, посидимо, один одного розгляньмо…
І, як сільський сват, почав вихваляти нареченого, розповідаючи різні веселі історії за участю Купріна. Бесіда затягнулась.
Коли прийшов час іти додому, Марія передала від імені матері запрошення прийти ще раз, коли вона одужає.

Стояла звичайна, гнила, петербурзька осінь. Холодне місто закрили хмаринки, які чіплялись за покрівлі дахів і труб, падаючи на землю мильною сирістю. Від туману відсиріло все – кожухи, плащі городян і навіть обличчя здавалось вологим та сірим.
- І навіщо я погодився піти з таким дурним візитом до Давидових? – мучив себе Купрін. - Сама видавець часопису не захотіла вийти до мене, а ця дочка, мабуть, занадто пихата… Дуже вона мені потрібна… Ноги моєї там більше не буде.
Та доля ще не раз зводила цю сім’ю з Купріним.
- Чому вона така красива? – подумав Купрін. – Була б з простої сім’ї, мабуть зважився на залицяння. А то…
Та довгі розмови Марії з Купріним змінили його думку.
- А вона зовсім не така, як я думав. Скромна, розумна…- подумав він і зрозумів, що закохався.
- Муся, Куся, Фуся… Чому Олександра Давидова так називає свою дочку? – дратувався Купрін. - Адже це якось по-котячи чи по-собачому! Куди ліпші наші імена – Марія, Маруся, Маша…
З часом Купрін став своїм у домі Давидових. І одного дня він зважився просити благословення в Олександри Аркадіївни.
- Ви, мабуть, давно відчули як я ставлюся до вашої доньки Марії? - Купрін засоромився і його відкрите обличчя, чисте і добре, почервоніло. – Але я не вашого кола, сирота, а ви…
Давидова звичайно дала свою згоду на одруження, тільки запропонувала не квапитись.
Весілля було назначено на лютий. Та треба було ще отримати благословення матері Купріна.
- Перед весіллям я пришлю Саші і Марії своє благословення – ікону св. Олександра Невського, в честь якого було названо Сашу. Коли я вийшла заміж, у мене народились дві дівчинки. Але моєму чоловікові і мені хотілось хлопчика. Один за одним народжувались хлопчики і згодом помирали. І коли я відчула, що я знов вагітна, мені порадили звернутись до одного ченця, який славився своєю мудрістю. Він помолився зі мною і сказав, коли народиться син, на дерев’яній дошці по розміру новонародженого вирізати портрет Олександра Невського і згодом повішати над колискою Саші.
І цей образ буде моїм благословенням.
3 лютого 1902 року відбулось весілля Олександра Івановича Купріна і Марії Давидової. Згодом у них народжується донька Лідія. І, мабуть, довго тривала б ця історія кохання, якби не волелюбність О. І. Купріна. З кожним днем Купрін все частіше затримувався у друзів, це звичайно не подобалось Марії. І згодом від їхніх почуттів нічого не залишилося.

У 1907 році Олександр Купрін одружується вдруге на Єлизаветі Гейнріх, яка рятує його від пияцтва, гулянок і шумних компаній. Через рік у них народжується дочка Ксенія, яка згодом стане відомою акторкою і моделлю. Ще не раз Марія Давидова і Лідія писали листи до Олександра з проханням повернутись додому, та Купрін справжнє щастя знайшов з Єлизаветою та Ксенією.

«Не будите любви, доколе она не придет...»
О. Купрін

Текст: Людмила Бойко, весільний портал “Пара молода”




02.03.2012              сьогодні 3, з початку місяця 14, всього 3367



◄ Попередня   Наступна ►





Весільним підрядникам: Про нас  |  Реклама  |  Вхід / Реєстрація

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info