МАТИ МОЯ, МАТИ, ЩОСЬ МАЮ КАЗАТИ

«Мати моя, мати, щось маю казати: 
Вже літа проходять, а я нежонатий. (2)

Посію я жито – ні з ким жито жати, 
Сяду спочивати – ні з ким розмовляти». (2)

«Ой на тобі, сину, рубля золотого, 
Купи собі, сину, коня вороного. (2)

Купи собі, сину, коня вороного,
Поведи до стайні, розмовляй до нього». (2)

«Не подоба, мати, з конем розмовляти, 
Но подоба, мати, сісти, поїхати. (2)

Но подоба, мати, сісти, поїхати, 
Сісти, поїхати дівчини шукати». (2)

«Нащо ж тобі, сину, дівчини шукати, 
Лучче тую брати, що ходить до хати. (2)

Лучче тую брати, що ходить до хати, 
Щоб тобі за нею штири воли взяти. (2)

Штири воли в плузі, пара коней в дишлі...» 
«Що ж мені по тому? Дівка не по мислі. (2)

Лучче мені, мамо, гіркий полин їсти, 
Як із нелюбою на посаді сісти. (2)

Гіркий полин вкушу, вкушу та й покину, 
З нелюбой дівчиной навіки загину. (2)

А я коні продам, воли проміняю, 
Багату дівчину з убогой зрівняю». (2)