Не жаль мені за горнець, що скипів з водою

Не жаль мені за горнець, що скипів з водою,
А жаль мені на попа, що звінчав з бідою.(2)
А піду я до попа, буду ся сварити:
-Звінчав-їсь мя із бідою, не маю з ким жити.(2)
-Ой молода молодице, не роби ти сварки,
Бери біду на шнурок, веди на ярмарки.(2)
Взяла біду на шнурок, веду дорогою,
А хто їде, а хто йде, все біда фандою.*(2)
Привела я до Збаража, стала на риночку.
Дві шинкарки-паняночки мають меду бочку.(2)
-Паняночки-шинкарочки, що ви торгуєте?
Маю біду на шнурку, чом не купуєте?
Ой молода молодице, не зич ї’нікому,
Бери біду на шнурок та й веди додому.(2)
Привела біду додому, хотіла собі сісти,
Біда писок** розпустила: «Давай мені їсти».(2)
Ой вкроїла крумку *** хліба, медом помастила:
-Я ся тебе не покину, поки буду жила.(2)

* Фанда – людина опущена, брехлива.
** Писок – рот.
*** Крумка – кусочок.