Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Медичний центр Кліеіка професора С. Хміля м. Тернопіль

  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Ой, коси, коси, ви мої…



З давніх-давен про охайність дівчини судили з її коси: «яка коса – така й краса»; «подивись на косу, а подумай про господиню»; «дівчина з косою, як трава з росою»; «нема коси – нема краси» – кажуть українські приказки. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Тому і до сьогодні чи не найбільш хвилюючим обрядом на весіллі є обряд розплітання коси.

Етнографи стверджують, що саме на Тернопільщині обряд «розплітання коси» залишився, як обов’язковий і дуже важливий. З невеликими відмінностями його реалізовують по всій області.
Обряд розплітання коси. Українські традиції
Що поєднує масло, мед і часник?
Як не дивно це звучатиме, але саме ці інгредієнти «вплітались» у косу нареченої ще кілька століть тому. Зранку, перед вінчанням, волосся дівчини розчісував неодружений рідний чи двоюрідний брат. Це і було «розплітанням коси». Після цього молоду садовили на діжу, дружки мастили волосся медом та маслом, чіпляли у волосся монети, шматки хліба, часник, що охороняє від лиха… Зверху прикрашали стрічками та квітами. Можна уявити собі, якою була вага специфічних оберегів у волосі нареченої, а ще цікавіше – які аромати від нього линули! В кінці весілля косу обрізали, а голову покривали наміткою або очіпком. Це дійство супроводжувалось обрядовим плачем молодої. Дружки, яких могло бути дванадцять і більше, співали прощальних пісень, яких в українському фольклорі налічується дуже багато.

На Поділлі втинання коси здійснював молодий: посадовивши наречену собі на коліна, відрізав косу ножицями. На Закарпатті зберігався і більш архаїчний обряд — відсікання коси. Після церковного вінчання розпочиналися танці. Родичі молодого прив'язували кінець коси до гвіздка, вбитого в стіну. Молодий посеред танцю повинен був виявити таку спритність, щоб єдиним ударом топірця повністю відрубати косу. Після цього родичі молодої приймали хлопця до свого роду. Відрізавши косу, молоду покривали очіпком. За ритуалом, вона мала двічі його зривати, і тільки на третій раз корилася долі. Від цього моменту вона переходила у стан жінки з відповідними нормами поведінки. Вони підкреслювалися, зокрема, вбранням: заміжня жінка збирала волосся у жмут й запиналася хусткою або вдягала очіпок. Виходити поміж люди без нього вважалося непристойним.

От і все: дівчина стала дружиною. Вона ніколи не зніме хустку чи очіпок, щоб не бути звинуваченою у непорядності чи невірності відносно свого чоловіка. Народивши доньку, вона пильнуватиме, щоб та не гуляла з хлопцями, бо будь-який прогріх одразу відобразиться на її косі. Дівчині, яку запідозрили у дошлюбних інтимних зносинах з хлопцем, обрізали косу прямо посеред вулиці. Та хустку не пов’язували – і всі знали, що дівчина вже не цнотлива. Влаштувати особисте життя після такої ганьби було фактично неможливо. Як і після того, коли волосся обмазували дьогтем, якщо дівчина вела себе надто розпусно на вечорницях, або якщо вона не дочекалась коханого з заробітків чи з війська і почала приймати знаки уваги від іншого юнака…

Як це відбувається сьогодні
Тепер розплітання коси відбувається в кінці весілля, після здійснення усіх весільних обрядів. Схема цього ритуалу відома всім: молодий сідає на стілець з подушкою, а з молодою в цей час «перегулює» старший дружба під пісню «Горіла сосна». Наречений намагається впіймати свою вже дружину, але вона, з допомогою дружби, якийсь час уникає його обіймів. Цей етап символізує останній танець дівчини із неодруженим хлопцем. Та чоловік, якому не можна відриватись від подушки («посагу» нареченої») все ж її ловить, і на цьому дівування закінчується. Наречена сидить на колінах молодого, над її головою чаклують дружки або свекруха. Коли свекруха «покриває» голову хусткою, молода, показує свій норовливий характер, і тричі знімає її. На четвертий раз все ж «здається», і переходить у статус невістки. Щоб її задобрити, свекруха дарує якийсь цінний подарунок, наприклад золотий ланцюжок чи сережки. Далі молода «перегулює фату» з усіма неодруженими гостями на весіллі. Танцюючи із дівчатами, вона одягає свою весільну фату їм на голову, а хлопцям – притуляє до плеча, чим символічно бажає їм вдалого заміжжя та одруження в майбутньому. В деяких регіонах заведено в останню чергу одягти вельон на голову нареченого, так, щоб він нічого не бачив – «щоб не дивився за другими дівками».
Найближчих родичів, а саме: батьків, бабусь, дідусів, братів, сестер – молода «дарує», тобто вручає їм символічні подарунки, щоб ті до неї добре ставились.

Якщо ви йдете «у невістки»…
Про особливості «розплітання коси» в деяких районах Тернопільської області поговоримо детальніше.

В Збаразькому районі, коли свекруха зав’язує хустку молодій, молода «віддячує» їй тим же – також пов’язує їй білу хустку. І спершу наречена танцює саме зі свекрухою, а вже потім – з братами, сестрами, дружбами, дружками. Молода перегулює із незаміжніми та неодруженими гостями, а свій вельон, та все, що підтримувало зачіску, віддає своїй мамі. Ці атрибути ховають за образ, щоб вони ніколи не потрапили у чужі руки i ніхто не міг зурочити щастя молодих.

В Зборівському районі, навпаки – молода, перегулюючи із дівчатами, кожній з них дає по шпильці, яка фіксувала зачіску нареченої. А коли приходить час «кидати букет», тут заведено кидати вельон. Саме та дівчина, яка його впіймає і стане найшвидше на весільний рушничок.

У Підгаєцькому районі молоду розплітає свекруха. Дружки, навіть якщо стоять поряд, участі в обряді не беруть. Тут є одна особливість: коли згідно з традицією наречена тричі опирається пов’язуванню хустини, свекруха «задобрює» її, вклавши гроші у загнутий край хустки. Після цього дарує золотий ланцюжок, і обов’язково покриває плечі молодої новеньким светром.

У Тернопільському районі ще досі побутує традиційне розчісування перед весіллям. Розчісують молоду брати (у Збаразькому районі це роблять всі представники сім’ї).

Цікавий обряд у Гусятинському районі. «Розплітають косу» наприкінці весілля обов’язково на території молодого, навіть якщо роблять весілля окремо батьки молодої та молодого. Після «перегулювання» з усіма неодруженими, наречена знову танцює з дружбою, який потім садить її на коліна молодому, котрий весь цей час просидів на подушці. Для жарту під крісло можуть підливати води, підкидати яйця і т.п., мовляв: куди йому одружуватись, якщо в нього ще такі конфузи трапляються? Тут також заведене довге пручання молодого, коли молода намагається закрити йому очі фатою (щоб не дивився на інших). Трапляється, що може втікати від молодої дружини по всьому подвір’ї і боротися до знесилення. Але ще не було такої молодої, яка б не «підкорила» свого чоловіка.

У Бучацькому районі традиції перегукуються із гусятинськими. Однак тут основну роль у «розплітанні коси» бере сам наречений. І саме йому належить «задобрити» молоду: він у зачіску їй вкладає гроші, що символізує майбутнє спільне багатство. А вже потім долучається свекруха з подарунками та хустиною.
По всій області, як тільки молода встає із стільця, дружки намагаються якомога швидше сісти на цей стілець. Бо та, яка першою сяде – найшвидше вийде заміж, а яка останньою — найпізніше з цих дівчат.

Підготувала Оля Терещук, весільний журнал «До і після весілля»




20.11.2010              сьогодні 1, з початку місяця 82, всього 15377



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info