Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 









  
 
◄ Попередня   Наступна ►

ОСВІДЧЕННЯ РОМАНТИКІВ



На повітряній кулі

Роман Блажевський, приватний підприємець
Ми вже замовили зал, тривали приготування до весілля... Тож на якесь особливе освідчення кохана не чекала. І мені, відповідно, легше було влаштувати їй сюрприз. Аби Наталя не здогадалася про мої «підступно романтичні» плани, я заручився підтримкою наших батьків, друзів та мого брата. Замовив повітряну кулю, залишалося лише заманити майбутню дружину у Кам’янець-Подільський. Як і було домовлено, ідею з’їздити у це місто висловив мій брат. І, уявляєте, Наталя сама вмовляла мене погодитися.

Гуляючи старовинними вуличками Кам’янця, ми «випадково» заблукали і прийшли до місця, де саме надували повітряну кулю. Мій брат, не вагаючись, дав завдаток, щоб покататися зі своєю дівчиною. Але вона категорично відмовилась, мовляв висоти боїться. Таким чином заброньований політ (знову ж таки «випадково») дістався нам з коханою. І от летимо ми на висоті 650 метрів над землею, а я страшенно хвилююся. Думаю: «Дістану зараз відеокамеру, і Наталя про все завчасно здогадається». Аж раптом вона сама каже: «Яка краса! Чого ж ми з собою камери не взяли?!». Питання з відео вирішилося, але я й гадки не мав, що навіть коли я стану на коліно, освідчуся і подарую каблучку, Наталя і далі вважатиме, що все це збіг обставин. «Ой, як добре, що ти мав при собі каблучку. Це так гарно!», – отримав я у відповідь разом із бажаним «Так». Усвідомлення того, що все це сплановано, прийшло згодом, коли я зі «спільниками» розповів усі деталі романтичної пригоди.

У Венеції

Нестор Тернопільський, рекламіст та фотограф
Я дотепер пам’ятаю ту мить, коли вирішив освідчитися Юлі – це було зранку дорогою на роботу. Так само спонтанно з’явилася ідея відносно місця пропозиції: ми саме збиралися у подорож до Італії…
До Венеції ми прибули із сутінками, тож перше, що на нас чекало – нічна прогулянка... Біля площі Сан Марко ми від’єднались від нашої групи і пішли блукати вузенькими вуличками «міста на воді». Поруч пропливали гондоли, перехожі траплялися все рідше... І от ми вийшли на пристань неподалік мосту Ріалто (який в народі називають «міст закоханих»). Купили пляшку вина і знайшли своє місце поруч із компанією італійців та групою туристів з Франції. Вечір був просто чудовий, ми не звертали уваги на час та оточуючих – спілкувалися, насолоджувалися п’янким ароматом вина. А потім я вирішив сказати тост за кохання. «Але спершу я хочу тобі дещо подарувати», – сказав я і дістав невеличку коробочку. Відкрив її, почав освідчуватися, а на обличчі Юлі з’явилося таке здивування, що спочатку я навіть не зрозумів, чи приємно вона здивована. Навіть коли я запитав: «Чи вийдеш ти за мене?», – вона і далі дивилася на мене широко розплющеними очима. Тоді я прошепотів їй на вушко: «Юля, то ти скажи – ТАК чи НІ». І тут вона засяяла посмішкою і, здавалось, всі навколо почули її. Присутні зааплодували, до нас підійшла незнайома нам дівчина і подарувала Юлі квітку. А на очах моєї коханої з’явилися сльози щастя. Потім ми ще довго сиділи на пристані, люди навколо нас йшли, приходили інші, а ми сиділи і насолоджувалися одним з тих вечорів, який запам’ятається нам на все життя.

На Ейфелевій вежі

Святослав Лашкевич, гендиректор маркетингової групи “9 ½ ідей”
Я вже каблучку купив і все ходив у роздумах, як освідчитися Христині по-особливому: романтично, чуттєво, красиво. В той час ми саме збиралися у подорож на щорічну Різдвяну зустріч молоді Тезе у Роттердамі із відвідуванням Дрездена, Брюсселя, Амстердаму, Праги та Парижу. Власне, останнє місто і підказало мені, яким має бути освідчення.

Настав той день... Другого січня, після прогулянки містом краси та кохання, ми підіймаємося ліфтом Ейфелової вежі на висоту 276 метрів. Вище – лише радіо- і телевізійні антени... і моє хвилювання :). А коли ми вийшли на третьому поверсі, в мене взагалі перехопило подих: не думав я, що людей буде настільки багато. Почав водити Христину по периметру, шукаючи більш-менш спокійне місце. Вона ж, не розуміючи, що зі мною коїться, навіть трохи розсердилася. Мовляв, навіщо стільки ходити, якщо можна зупинитися і насолодитися панорамою. Я зупинився, збентежено сказав їй сповнену почуттів промову і урочисто дістав велюрову коробочку з каблучкою... Але от конфуз: вона не відкривається! Мабуть, під час подорожі десь пошкодилася. Після марних спроб відчинити коробочку елегантно, я зірвав верхню кришку силою і таки запитав у Христини, чи згодна вона стати моєю дружиною. Може все вийшло й не так, як у кіно: присутні навіть не звернули на нас увагу і продовжували свій “броунівський рух”. Але головне, що в той момент час зупинився для нас і жінка мого життя сказала мені “Так!”.

Джерело: молодіжно-сімейний журнал «Пара молода»




06.08.2011              сьогодні 2, з початку місяця 21, всього 5546



◄ Попередня   Наступна ►





Весільним підрядникам: Про нас  |  Реклама  |  Вхід / Реєстрація

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info