Ой підгаєм, гаєм зелененьким,
Ой там брала дівчинонька льон дрібненький;
Ой там брала, брала та й стелила,
До тихого Дунаєчку говорила:
«Ой Дунаю та й Дунаю, чиста вода,
Кому я сі та й дістану така млода?
Ци попові, ци дякові, - суди, боже,
Ци якому гультяйові, - не дай, боже!
Не дай мене, моя мати, за піяка,
Бо він проп'є худобицю, хоть би яка.
А дай мене, моя мати, за такого,
Що він мене вірно любить, а я його».
Ой я в свеї матіноньки на відході,
Посидила яворика йа в городі.
«Рости, рости, яворику, розростайся,
А ти, моя матінонько, догадайся!»
Пісні кохання
Бібліотека української усної народної творчості
Дніпро 1986
сьогодні 2, з початку місяця 32, всього 545