Ой похилися ти, сухий дубе крайній

«Ой похилися ти, сухий дубе крайній,
Ой повернися, мій милий стародавній».
«Ой не вернуся, дівчино, не вернуся,
Ти замуж не йди, я ще не женюся.

Ой на добраніч, дівчино, на добраніч,
Ой-бо я вже йду та й додомочку на ніч».
Прийшов додому, став чобіт роззувати,
Ніхто не почув, почула стара мати.

Вона почула, заговорила грізно:
«Не ходи, сину, по вечорницях пізно.
Ой ти хочеш ту дівчиноньку взяти,
То й бери людей, йди до неї до хати».

«Не хочу, мати, тої дівчини взяти,
Але тільки хочу із неї насміятись».
«Як гріх, синочку, в неділю рано пити,
Та ще й гірший гріх сироту судити.

Бо сиротонька, як в лузі калина,
Бери, синоньку, то й буде господиня.
Бо сиротонька слізоньки проливає, -
Впадуть на камінь, то й камінь розбиває,
Впадуть на камінь, то й камінь розбиває,
Впадуть на море, то й море розливає».

Пісні кохання
Бібліотека української усної народної творчості
Дніпро 1986