Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Art Clinique - клініка дерматології та косметології
 
  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Поради бажаючим узяти шлюб



Напоумлюю вас, щоби бажаючі взяти шлюб приступали до цієї справи з великою обачністю. Раджу тим, котрі мають намір узяти жінок, звернутися до блаженного Павла, прочитати написані ним закони про шлюби і, дізнавшись наперед, що повеліває він робити, якщо трапиться жінка злобна, підступна, віддана пияцтву, лихослівна, безумна чи котра має яку-небудь іншу подібну ваду, потім і розмірковувати про шлюб.

Якщо ти побачиш, що він надає тобі владу відмовитися від однієї жінки, коли знайдеш в ній одну з цих вад, і брати іншу, то розкошуй, звільнившись від усякої небезпеки; а якщо він не дозволяє цього, але повеліває жінку, котра має всі інші вади, окрім перелюбу, любити і тримати в своїй оселі, то пильнуй себе так, щоби бути готовим терпіти всю злобу жінки. Якщо ж це важко і складно, то зроби все і вжий усіх заходів, щоби взяти жінку добру, ґречну і слухняну, знаючи, що повинно бути одне з двох: або, взявши погану жінку, терпіти її злобу, або, не бажаючи цього і відмовившись від неї, бути винуватим у перелюбі. "Хто відпускає свою жінку, - говорить Господь, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку: і хто взяв би розведену, чинить перелюб" (Мт. 5, 32).

Обміркувавши це добре перед шлюбом і пізнавши ці закони, будемо всіляко намагатися, щоби спочатку брати жінку з добрим налаштуванням і котра нам до вподоби; взявши таку, ми отримаємо не лише ту користь, що ніколи не знехтуємо її, але й любитимемо її з великою силою, так, як звелів Павло. Він, сказавши: "Чоловіки, любить своїх жінок," – не зупинився лише на цьому, але показав нам і силу любові: "як і Христос полюбив Церкву" (Еф.5, 25). А як, скажи мені, Христос полюбив церкву? Так, що віддав Себе за неї. Тому, хоча би треба було б померти за жінку, не відмовляйся. Якщо Господь так полюбив рабу, що віддав за неї Себе Самого, то тим паче тобі треба так любити схожу на тебе рабу. Сказавши: "й видав Себе за неї, - Апостол додав: "щоб її освятити, очистивши купіллю води". Словами "очистивши її" він сказав, що раніше вона була нечиста і осквернена. Однак Він не відвернувся від її потворності, але змінив неприємний вигляд її, перестворив, виправив, простив її гріхи. Його наслідуй і ти. Хоча би безліч гріхів скоїла проти тебе дружина твоя, все відпусти і прости; хоча би ти взяв її невихованою, виправ її добротою і лагідністю, як Христос – церкву. "Щоб появити Собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного" (ст. 27).

І згодом, бачачи її часто такою, що оскверняється й отримує нечистоту, Він не нехтує і не відкидає її від Себе, але постійно лікує і виправляє. Як у тілах наших, коли прийде хвороба, ми не відсікаємо члена, але винищуємо хворобу, так чинитимемо і з жінкою. Якщо буде в неї якийсь порок, то не жінкою нехтуй, але винищуй цей порок. До того ж, від піклування про член нам не буде ніякої користі, якщо він залишиться хворим невиліковно; а за жінку, якщо вона залишається невиліковно хворою, передбачається нам велика нагорода за те, що ми навчаємо її, керуємо нею. Хоча би вона не отримала ніякої користі від нашого напучення, ми отримаємо від Бога велику нагороду за терпіння, за те, що через страх перед Ним ми виявили таку терпеливість, лагідно зносили злобу її і тримали її, як член свій. Жінка – необхідний член наш, і тому особливо треба любити її.

Цьому самому навчаючи і Павло говорив: "Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми – члени тіла Його" (ст. 28-30). Як Єва, говорить він, постала з боку Адамового, так і ми з боку Христового. Коли Христос був піднятий на хресті, прибитий цвяхами і помер, тоді "лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода" (Йо. 19. 34); і з цієї крові і води постала вся Церква. Сам Він свідчить про це, коли говорить: "Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможне увійти у Царство Боже" (Йо. 3, 5). Кров Він називає Духом. Ми народжуємося водою хрещення, а живимося кров’ю. І як під час сну Адамового створена була жінка, так і в часі смерті Христової постала церква з боку Його.

Але не тому лише треба любити жінку, що вона – член наш і від нас отримала початок свого існування, але й тому, що про це саме Бог установив закон, сказавши так: "Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом" (Бут. 2, 24). Тому і Павло прорік нам такий самий закон, щоби всіма силами спонукати нас до цієї любові. І, прочитавши цей закон, говорить: "Це велика тайна" (Еф. 5, 32). Чому ж, скажи мені, вона велика? Тому, що дівиця, котра знаходилася увесь час у домі, ніколи не убачивши жениха, з першого дня так прихиляється і починає любити його, як власне тіло; так само, як і чоловік ту, котрої він ніколи не бачив, з котрою ніколи не розмовляв, з першого дня віддає перевагу їй перед усіма: і друзями, і родичами, і самими батьки. Також і батьки, коли відбирають у них гроші, іншим разом обурюються, нарікають і тягнуть тих, хто відібрав, до судилища; а людині, часто такій, котру вони ніколи не бачили і не знали, вручають і дочку свою, і багате придане; до того ж роблять це з радістю і не вважають відданого втратою, але, бачачи дочку, котру забирають, не пам’ятають про свою прив’язаність до неї, не нарікають, не мучаться, а ще дякують і вважають жаданою справою, бачачи дочку, котру забирають з дому і разом з нею безліч багатства.

Все це уявляючи, тобто, як вони, залишаючи батьків, обоє горнуться один до одного, і тодішній союз їхній буває сильнішим за тривалу звичку і, усвідомлюючи, що це не справа людська, але Бог впровадив таку любов і влаштував, що і ті, котрі віддають, і ті, котрі забирають, роблять це з радістю, Павло говорить: "Це велика тайна ". І як між дітьми, народжене дитя, дивлячись на батьків, відразу впізнає їх, ще не вміючи говорити, так само і жених, і наречена, без усякого посередника, без чийогось вмовляння і поради, з першого погляду горнуться один до одного. Потім, помічаючи, що це саме сталося і з Христом, і особливо з Церквою, а Апостол здивувався і зачудувався. Як же це сталося з Христом і Церквою? Як жених, залишивши батька, приходить до нареченої, так і Христос, полишивши престол Отця, прийшов до нареченої; не нас підняв угору, але сам прийшов до нас. Втім, коли ти чуєш, що Він залишив престол Отця, розумій не переселення Його, але милість; будучи з нами, Він був і разом з Отцем. Тому Апостол і говорить: "Це велика тайна". Вона велика і щодо людей; а коли я бачу, що це ж саме сталося з Христом і Церквою, тоді я дивуюся, тоді я зачудовуюся. Тому я, сказавши: "Це велика тайна", він додав: "а я говорю про Христа і Церкву" (ст. 32). Отож, знаючи, яке велике таїнство – шлюб, і якої події він є образ, не розмірковуй про нього просто і як вдасться, і не шукай незліченного багатства, маючи намір узяти наречену. Шлюб треба вважати не торгівлею, а союзом життя.

Жінці властиво лише зберігати накопичене, заощаджувати прибутки, піклуватися про дім; для того Бог і дав її, щоби вона допомагала нам у цьому і в усьому іншому. Оскільки наше життя складається зі справ двоякого роду: громадських і приватних, то Бог, відділивши одні від других, полишив жінці турботу про дім, а чоловікам – усі справи міські, справи на торговій площі, судові дорадчі, військові та всі інші. Жінка не може ні кидати спис, ні пускати стрілу, але може взяти прялку, ткати по основі та всі інші домашні справи добре виконувати. Вона не може висловлювати думку на раді, але може висловлювати думку вдома, і часто ті з домашніх справ, про котрі розмірковує чоловік, вона розуміє краще за нього. Вона не може добре виконувати громадські справи, але може добре виховувати дітей, а це - головне зі здобутків; може помічати погану роботу служниць, піклуватися про чесність слуг, надавати всі інші зручності чоловікові і звільняти його від усякої подібної турботи в домі, про коштовності, про вовняні вироби, про приготування обіду, про благовидість одягу, піклуючись про все таке, за що братися чоловікові і не личить, і незручно, хоча би він докладав багато зусиль.
Справді, і то справа турботи і премудрості Божої, що корисний у найважливіших справах буває недосвідченим і непотрібним у менш важливих, щоби необхідною була і праця жінки. Якщо б він створив чоловіка здатним до того та іншого, то жіноча стать була б знехтувана; з другого боку, якщо б жінці надав більшого і кориснішого, то жінки стали б зарозумілими і погордливими. Тому він і не дав того та іншого одному, щоби інша стать не була принижена і не здавалася зайвою, і не надав того та другого обом однаково, щоби знову через рівність не виникло якоїсь боротьби і змагання, коли б жінки стали домагатися однакової шани з чоловіками; але, піклуючись про спокій і водночас пильнуючи властиве кожному достоїнство, Він розділив наше життя на дві частини так, що найнеобхідніше і найкорисніше надав чоловікові, а менше і нижче – жінці, щоби той через необхідність праці його був нами шанований, а ця, через меншу важливість свого служіння, не повставала проти чоловіка.
Знаючи це все, шукатимемо лише одного в обраній нами нареченій – душевної доброчесності і благородства вдачі, щоби насолоджуватися спокоєм, щоби втішатися взаємною злагодою і постійною любов’ю. хто взяв багату жінку, той узяв собі, радше, пані, ніж жінку. Якщо жінки і без того бувають сповнені гордості і схильні до честолюбства, то коли і то буде їм додано, як вони можуть бути терпимими для чоловіків? А хто взяв жінку, рівну за статком, чи біднішу, той узяв собі помічницю і співробітницю і приніс у дім усі блага; тому що нестатки бідності викликають у неї бажання берегти свого чоловіка і в усьому слухатися його і коритися йому, і усувати будь-який привід до незгоди, ворожнечі, гордості і образи, а, навпаки, стають союзом миру, однодушності, любові і злагоди.

Тож не шукатимемо того, щоби нам отримати гроші, але щоби насолоджуватися спокоєм і його приємностями. Шлюб не для того, щоби ми наповнювали оселі ворожнечею і ненавистю, щоби мали суперечки і чвари, щоби розпочинали сварки один з одним і робили тяжким життя, але для того, щоби нам користатися допомогою, мати пристань, пристановище і втіху в нещастях, що стаються, щоби знаходити задоволення в розмові з жінкою. Скільки багатих, котрі взявши багатих жінок, збільшивши свій статок, втратили і втіху, і злагоду, маючи щоденні сварки за столом, вступаючи в суперництво скільки бідних, котрі взяли найбідніших жінок, і насолоджуються спокоєм, і з великою радістю дивляться на це сонце; а багаті, при всій оточуючій їх розкоші, через жінок моляться про смерть собі і звільнення від теперішнього життя. Справді, немає жодної користі від багатства, якщо ми не знайдемо доброї душі.
Але навіщо говорити про спокій і злагоду? Брати багату жінку часто буває шкідливо і для самого придбання багатства. Бо, якщо хто-небудь витратить увесь свій статок, маючи на увазі придане жінки, а потім вона передчасно помре, і він повинен буде віддати все придане її родичам, тоді, подібно як ті, що потерпіли, корабельну аварію в морі, рятують одне лише своє тіло, так само і цей, після багатьох неприємностей, суперечок, сварок і судилищ ледве виносить вільним власне тіло. Уявляючи все це,звертатимемо увагу не на гроші, а на доброту вдачі, чесність і розважливість.

Брати жінку треба лише для того, щоби уникати гріха, щоби визволитися від усякого перелюбу; для того треба брати шлюб, щоби він допоміг нам провадити життя цнотливе; а це буде в тому разі, якщо ми братимемо таких наречених, котрі можуть принести нам велике благочестя, велику цнотливість, велику скромність. І якщо маєш намір узяти жінку, не звертайся до людей чи до жінок, котрі торгують чужими нещастями і шукають лише одного: як би їм самим отримати нагороду, - але звертайся до Бога. Він не посоромиться бути упорядником твого шлюбу. Він Сам дав таку обіцянку: "Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться" (Мат.6, 33).

Вступайте в шлюб з великою благопристойністю, усуваючи танці, сміх, соромітні розмови, сопілки, флейти, диявольські винаходи та все інше, але завжди закликаючи Бога бути посередником у всіх справах ваших. Якщо ми так станемо влаштовувати справи свої, то ніколи не буде ні розлучення, ні підозри в перелюбстві, ні приводу до ревнощів, ні сварки і ворожнечі, але насолоджуватимемося великим спокоєм і цілковитою згодою; а за цим, звичайно, надійдуть і інші чесноти.

"Бесіди про те, яких треба брати жінок".
Святий Йоан Золотоустий
ЗІБРАННЯ ПОВЧАНЬ






11.12.2009              сьогодні 1, з початку місяця 21, всього 3804



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info