Банкетний зал Сюрприз
 








Art Clinique - клініка дерматології та косметології
 
  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Приборкання непокірних, або Як наші предки запоїни з обзоринами влаштовували



Шановні батьки! Якщо ви нарешті зітхнули спокійно, бо літо минуло, а чада про одруження так і не заговорили (а отже, думаєте ви собі, маєте ще рік у запасі), то даремно розслабляєтеся. Бо одвіку найщедрішою на весілля у наших краях була... осінь.

Сватання та умовини (оглядини, домовини). Художник Микола Пимоненко «Засватали»Художник Микола Пимоненко «Засватали»
 
Мало того, це давня українська традиція - справляти весілля восени, коли зібрано врожай і завершено основні сільськогосподарські роботи. ВІДПОВІДНО, не все у вас ще втрачено (чи то витрачено)! Продовжуючи таку гарну традицію, не варто занедбувати й інших, які стосуються власне весільного обряду. Зрештою, ваші дзвінки в редакцію яскраво свідчать про те, що майбутніх молодят і їхніх родичів дуже цікавлять старовинні весільні ритуали. Активність наших читачів у цих питаннях цілком зрозуміла, адже сьогодні реально модно одружуватися з дотриманням усіх національних звичаїв. А тому ми вирішили з номера в номер розповідати вам, як має виглядати «правильне» українське весілля. Крок за кроком. Певна річ, не всі традиції «вписуються» у сценарій сучасного весілля, але ті, що ми вам запропонуємо, його тільки прикрасять. Гарантуємо!

Чим посипати молодят?

До весільного сезону в Україні починали готуватися після Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня). Не навесні, коли нива просить сіяча, і не серед літа, коли кожна погожа днина рік годує, а восени — після того, як люди впоралися зі жнивами й зробили запаси харчів на зиму. А сам пік сватань і шлюбів припадав на Покрову (14 жовтня). У цей день дівчата на виданні молилися: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!». Пора сватань закінчувалася на Святого Дмитра (8 листопада), бо невдовзі після цього йшли пилипівчані запусти. Незасватані дівчата вважали сезон втраченим. З цього приводу навіть є народна приповідка: «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитра хоч комин витри» (тобто згідна на будь-якого претендента).

Отож, усе починалося зі сватання, коли посланці від молодого йшли до батьків його обраниці «домовлятися» про шлюб. У центральних районах України домовляння про шлюб мало аж чотири етапи: допити, рушники, оглядини і заручини. На Поліссі і в Карпатах їх три: сватання, переглядини (в гуцулів обзорини — огляд господарства молодих) і заручини. У південних регіонах України домовляння взагалі обмежувалося тільки сватанням. Сватами, або старостами, вибирали людей поважного віку, але з гумором, зазвичай, родичів. З ними до дівчини йшов хлопець. На Поділлі ходили і його батьки, а на Закарпатті — ще брат або сестра.

Через деякий час після сватання відбувалися умовини (оглядини, домовини) - знайомство з господарством молодого, а за два тижні до весілля влаштовували заручини (на Волині ще й досі вживається інша назва — запоїни). Це щось на кшталт скріплення домовленості про шлюб. На заручини до хати молодої приходили батьки і родичі молодого, сідали до столу, а наречених виводили на спеціальне місце - посад. Старший староста накривав рушниками хліб, клав на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця і перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах ритуал скріплення шлюбу виконувала мати дівчини: вона обсипала наречених пшеницею і білою вовною, а також подавала їм мед як символ єднання молодих та їхніх родів.

Топ-тема: придане

Можна свататися не один день, а півтижня, як це робили на Середній Наддніпрянщині. Син спочатку просив у батька дозволу женитися. Після батьківського благословення хлопець вибирав старостів і приводив їх до себе додому. Батьки молодого, він сам і старости пили могорич, після чого старости з молодим ішли на поклін до батька нареченої. Старости залишали хлопця за порогом, а самі в хаті торгувалися з батьком: вони йому, що є добрий хлопець для їхньої доньки на прикметі, він їм - що ще не прийшла пора віддавати (класичний варіант -про стрільця і куницю). Врешті кликали дівчину. Вона для годиться мала сказати: «Я парубку ганьби не даю і заміж не піду». Старости знову за своє, аж поки дівчина начебто корилася волі батьків, хоч у самої ноги подумки витанцьовували від радості. Нарешті приходив час показати затерплого від чекання молодого. Він заходив у хату, кланявся батькові й матері, цілував їх у руку, а наречена - всі добре пам'ятають цей момент з книжок і фільмів -закриваючи лице, колупала піч, начебто засоромлена. Старший староста підводив дівчину до її батьків і велів просити їхнього благословення. Далі - рушники для старостів, якими вони перев'язували себе через праве плече під ліву руку, хустка за пояс нареченому і частування гостей. Але це ще не кінець, бо наступного дня батьки молодого мали прийти до батьків майбутньої невістки, де відбувалася обрядова, але дуже конкретна розмова про обмін подарунками між родинами в день весілля. На третій день батьки молодої йшли до батьків молодого на гостину. У той же час наречена збирала по селу подружок, хлопець — парубків і, захопивши по дорозі музик, вс разом ішли в дім до нареченої відсвяткувати радісну подію. Після всіх цих церемоній дівчина і хлопець вважалися зарученими і вже не мали права відмовлятися від шлюбу. Щоб ви знали, спроба розірвати заручини вважалася безчестям для родини. Подекуди за відмову одружуватися відшкодовували матеріальні витрати і моральну кривду!

Трюк для тещі

Звісно, дівчина могла не погодитися на одруження. Тоді вона повертала старостам принесений хліб або давала молодому гарбуза. Про хлопця казали, що він «вхопив гарбуза» або «облизав макогін». У наших краях громада збиткувалася над невдахою так, що встановлювали йому на подвір'ї здоровенний макогін із соломи. Тож коли хлопець сумнівався в успішності сватання, він засилав «розвідника» - випитати наміри дівчини і її батьків. Іноді ходили свататися пізно ввечері, щоб зберегти сватання в таємниці і не набратися сорому через відмову. До речі, гарбуза підносили не просто так, а з прозорим натяком - не дозрів ще хлопець женихатися, нехай поїсть гарбуза і набере чоловічої сили. На Яворівщині старі люди пригадують місцевий спосіб відмови — делікатний, але зрозумілий: щоб уникнути прямого «ні», перед приходом посланців від небажаного зятя закривали зсередини вікна і двері хати - така собі імітація відсутності господарів. А раз нікого не було вдома, значить, ніхто й не відмовив.

Що можемо сьогодн порадити хлопцям і чоловікам, які зібралися з духом і готові просити руки своєї обраниці? Сватів тепер не засилають, тож уся надія на себе. Якщо ви давно знайомі з батьками коханої й відчуваєте їхню симпатію до вас, хвилюватися взагалі немає підстав: гарні квіти майбутній тещі (коханій теж!), могорич майбутньому тестеві, зворушливі слова освідчення, і ви - щасливий наречений. Підтримка обраниці - жінки завжди впевненіше почуваються в таких ситуаціях - вам теж допоможе. Якщо ж родичі дівчини вас ще, скажемо так, недооцінили і можуть «впиратися», візьміть кілька уроків красномовства у досвідчених залицяльників, потренуйтеся ставати на одне коліно, виголошуючи текст прохання, - це їх точно пройме (квіти І могорич залишаються актуальними). Тільки в запалі не наобіцяйте зайвого, бо навіщо, щоб вам про це згадували все життя? А поза жартами - будьте просто впевнені у собі, адже ваші почуття вартують кількахвилинного хвилювання у ролі нареченого.

 

Автор: Христина ЮРЕВИЧ, весільний журнал «Наше ВЕСІЛЛЯ»





08.12.2009              сьогодні 1, з початку місяця 27, всього 6420



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info