Медовий місяць. Звідки взялась така назва
Шлюбна ніч (комора)
Настає ніч, і весіллю пора розходитися. Тоді свашки, так звуться жінки, родичі молодого, знімають з молодої стрічку, а хустинку не чіпають. Це значить, що вона прощається з дівоцтвом. В окремих місцевостях одягають чепець на молоду і так проводжають спати. Йдучи до хати, молоде подружжя роздає гостинці дітям: горіхи, цукерки, печиво, яблука.Тим часом молодим стелять постіль. Це роблять здебільшого свашка і старший дружба. Під подушку молодим кладуть прісний хліб, як його ще називають - лежень, і трохи сиру. Зараз правда, ніхто хлібину не кладе, а от маленьку скибку хліба чи булки і крихту сиру кладуть під подушку в багатьох випадках. Цей звичай – один з найдревніших. Справа в тому, що хліб і сир символізують саму суть життя полян. Хліб – це основа життя, а сир – продукт тваринництва. Отже, молодим віншують бути багатими, мати в достатку хліб і до хліба.
А звідки пішла назва медового місяця? Це, бузсумнівно, звичай, що зберігся ще з дохристиянських часів. Існував, подекуди ще пам’ятають, звичай комори. Молоді першу свою ніч повинні були провести в коморі. Постіль стелилась на сіно. Наречених вела до комори молода жінка. Вона ж їм туди заносила вечерю. У зв’язку з цим треба пояснити одну обставину. У древні часи молоді не мали права їсти за столом на весіллі від початку до кінця. Ось чому ще й ложки перед ними зв’язані. Нареченим несла їжу жінка, що заводила їх до комори. Вечеря складалася із смаженої курки і миски меду. Курка – символ древнього жертвоприношення на честь шлюбу, а мед як жертовний наїдок означає солодке життя. Від цього обряду і пішла назва медовий місяць. Звісно, що за один раз миску меду молоді не з’їдали, а пригощалися ним потроху цілий місяць.
Вранці, коли молоді повстають, вони можуть іти за стіл – весілля триває…
Автор: Маргарита Лукеча, «Під весільний вінець». Київ 1995р.
16.02.2010