Банкетний зал Сюрприз
 









  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Розмова на кухні




У вікно кухні весело лилося вранішнє сонце. Вітько, мугикаючи собі під ніс «Summer sun» і бадьоро шураючи джезвою по решітці над газовою конфоркою, піднімав свою знаме-ниту кавову пінку. Обернувшись на тихі кроки, нахилився поцілувати свою дружину Соню, маленьку тендітну жінку, подібну на хлопчиська:
— А хто це прийшов? Моя Соня, моє Со-ня-чко!.. А я тобі кавуськи вже зварив…
Софійка посміхнулася чоловікові і, замружившись, притулилася щокою до його плеча. Після цього ритуального ранкового вітання вона дістала з хлібниці батон і почала нарізати канапки. Душа Вітькова співала — запах кави, кохана дружина, вже фактично дорослі ді-ти (позаду пелюшки, горшки, вітрянка, батьківські збори) — повна сімейна ідилія! Він від-чував повноту життя, силу і одночасно радів усвідомленню, що найближчим часом на нього чекає передбачуваність на роботі і затишок у…
Тої ж миті хтось прожогом пронісся коридором у ванну. Розложисто прогриміли две-рі… Вітько здивовано поглянув на дружину, яка зі спокійною увагою намащувала масло на скибочки хліба і акуратно накладала кавальчики сиру пальчиками — такими рожевенькими і тоненькими... Від цієї картини Вітько знову розтанув — як дитина, як цуценятко.
— Мамусько! Який офігенний ранок! Хто б міг сказати, що всю ніч валив дощ? — Ві-тько налив у філіжаночки запашної кави і сів до столу милуватися процесом приготування канапок. Але весь ефект псував якийсь тривожний шум: у ванній кімнаті постійно щось па-дало, нервово шаруділо, чулося невиразне бубоніння.
— Вітюнь, може, візьмеш з собою на роботу пиріжків? — Соня поклала руку на чоло-вікову потиличку і лагідно зазирнула у вічі. У неї за спиною знову гримнули двері. Соня аж підскочила, але миттєво опанувала себе. Кроки, віддаляючись, протупотіли коридором до кі-мнати. — …Чи печивка?
Десь в квартирі задзеленчав Даркин мобільний. Кроки затупотіли на звук телефону.
Вітько пильно глянув дружині в обличчя та змовницьки зашепотів:
— Соню, останнім часом в нашій хаті шось діється, а ти поводишся так, ніби й не помі-чаєш. Шо з нею? Чого вона останнім часом то літає, як припечена…? — ніби на підтвер-дження його слів донька пробігла коридором в колготах і маєчці. — …то впадає в якийсь ступор — не догукаєшся…
— Усе з Даркою… нормально. Дівчина трохи перевтомлена. Не чіпай її; оно бачиш — збирається в консульт… збирається в цю… Ну… Микола на неї чекає. Зрештою, давай вве-чері спокійно побалакаємо. — На кухню влетіла донька вже в колготах і блюзці, вхопила ба-нан і розвернулася, щоб йти: — Кицюнько, а татусика з мамусиком поцьомати?
— Ой! Я цей… така забігана! — дівчина тицьнулася цьомом в Софійку, потім у Вітька і понеслася далі.
— Ми це вже помітили… — Вітько похмуро сьорбнув кави і гукнув у глибину кварти-ри. — Так і підеш?! А друге око все ж таки теж підмалюй! «О-о-о-дне сі-і-іре, друге бі-і-іле, тре-е-етє…» Сонячко, ну шо робиться? От і цей її Микола ходить до нас кожного вечора, по-стійно таскає квіточки, фруктики, сочки? Ми шо — малозабезпечені?
— Ну дбає про дівчинку, хіба ж то зле?
До кухні ввійшов підліток у футболці з надписом «Я люблю Тернопіль» і закресленим зображенням гілочки коноплі. Тикнувся в щоку Соні, боднувся з Вітьком і сів до столу.
— А! Сашко! Давай, орел, швиденько снідай і поїхали… — Вітько потріпав сина по за-гривку знову обернувся до жінки. — Соня, так нечесно. Ви шифруєтеся від мене…
В коридорі знову з’явилася незачесана Дарка: до колгот і блюзки додався жакет. Знову вимогливо задзвонив Даркин мобільний, і почулася її відповідь «Так, котику, вже виходжу».
Вітько продовжував:
— Останній тиждень ви постійно з нею шушукаєтеся. Шо то за такі дівочі секрети?
— Ага! Дівочі!.. — Сашко, сьорбаючи каву, голосно гигикнув і раптом, виразно хрюк-нувши, почервонів і, нахилившись над філіжанкою, закашлявся. Кава ліричною цівочкою полилася з його носа у горнятко.
— Сядь рівно, нефор нещасний! — Вітько зірвався з місця. — Дай по спині погупаю!
Соня вся спалахнула, знітилася і якось по-дитячому пролопотіла:
— Легше, легше, сина притовчеш… Сашко, ти ото їж, давай. Менше балакай. Краще розкажи, як вчорашнє тренування? А ви їдете в Карпати? А хто збирається?
— Та нашо тобі зараз його тренування і Карпати? Ти давай про Дарку колися! Я ж не чужий в цій хаті! Теж, може, хочу шось знати! Той її Микола — того… колами ходить на-вколо Дарки. То шо — готуємо гарбуза? — Вітько весело підморгнув синові.
— Вітюнь, я ще сама нічого не знаю... Ввечері поговоримо. Пізніше…
Знову пролунав настирний телефонний дзвінок. Дарина простукотіла повз двері кухні вже взута в туфлі. Почулося «Так! Вже скоро…»
— Ага! Якраз! Гарбуза!.. — хитро киваючи, озвався Сашко, який вже до цього часу знову набув природного кольору. — Якби ж то! Не наш випадок! А хто у смітничок у ванній тиждень тому викинув тест для вагітності?
— Тест для чого?.. Як «для вагітності»? — Вітько тупо глипнув на Соню.
— Ну для визначення вагітності. Така пластмасова паличка, тіпа — ручка від зубної щітки чи шось таке, — з виглядом фахівця пафосно видав хлопець.
— А! Така біленька! Пластмасова!.. Ну то я ж її і викинув!
— Ні фіга собі! — вигукнув Сашко. — Ма! Ти чула?
— Ну та я не зрозумів, шо то таке в баночці. Прибирав і викинув. А шо, не треба бу-ло? — Вітько виглядав геть отетерілим.
В кімнаті Дарки щось впало і з гуркотом покотилося.
— Вітюнь, розумієш… До нас в неділю прийдуть свати… Ну… батьки Миколки, — поспішно затараторила Соня і між іншим ляснула Сашка по спині кухонним рушником. — Миколка пропонує зробити весілля за місяць.
— Яке весілля?! Які свати! Які ручки від зубних щіток! Ви всі зовсім сказилися, чи шо! А тут ше цей Микола тішиться до мене, ніби йому нові зуби вставили… А наша теж…
— Я побігла, — почувся дзвінкий голос Дарки. Дівчина стояла перед ними вже з порт-фелем і парасолею в руках, акуратно зачесана, підмальована.
— Заждіть, то ти шо — вагітна?.. — здавалося, що Вітько ніяк не може проморгатися.
— Ти, кицюнько, біжи, біжи — поспішно промовила Соня. — Гляди, обережно там!
— Ага! Біжи-біжи! — радісно вигукнув Сашко. — Він тобі вже п’ятдесят разів дзвонив. Терпіння ж у нього... Привіт йому передавай! — і, озирнувшись на почервонілого Вітька, пролепетав. — А чо? Кльовий хлопака! Можна навіть сказати — нормальний…
Вітько глянув на дочку, глибоко вдихнув і гаркнув:
— Ти глянь на неї! Та куди вона зібралася?! А ви куди дивитеся?! — Дарка змінилася на обличчі і відступила. Вітько несподівано сіпнувся, збираючись щось сказати. Соня зблід-ла, затремтіла і кинулася йому на груди:
— Вітю, любенький! Заспокойся! Не смій, чуєш?! Дарко, біжи-и-и! — закричала жінка.
Дочка охнула, різко розвернулася і зникла в дверях. Соня чіпко хапала чоловіка за руки і про щось, схлипуючи, благала. Сашко намагався відтіснити батька від дверей. Тонучи, з одного боку — у жінчиних вигуках «наша дитина», «він хороший хлопець», «вона доросла», «їй 23», з іншого — у Сашкових вигуках «я його тримаю», «татко, ти здурів!», чоловік щоси-ли виривався, відчайдушно намагаючись перекричати Соню і Сашка:
— Відпустіть!!! Та дайте хоч слово… сказати! Дарка!!! Дурна! Пустіть же! Спідницю… спідницю одягни! Забула ж! Як же отак на вулицю, серед люди?!... — горланив Вітько…
Тиша на кухні настала раптово…
— А шо, вона справді без спідниці? — червоний від боротьби Сашко ошалілим погля-дом обвів засапаних батьків.
…Дарка, приголомшена рейвахом, стояла в під’їзді, замружившись і притисшись спи-ною до дверей їхньої завжди такої спокійної квартири. Серце калатало несамовито: «Боже-нько, поможи. Боженько, поможи...» Від раптового вибуху реготу вона аж відскочила від дверей. Прислухавшись до нестримного сміху всередині квартири, дівчина оторопіло хмик-нула «Ненормальні якісь». Дарина обсмикнула жакет, пригладила волосся, проникливо про-шепотіла «Дякую, тобі Боженько» і побігла сходами — назустріч своєму щастю.
…Реготали довго, до сліз. І, схлипуючи, майбутній дід Вітько сказав: «Та хай вже йде так. Які у нас тепер від Миколи секрети?»

Автор: Ніна Міляновська. Спеціально для весільного порталу «Пара молода».




31.10.2010              сьогодні 1, з початку місяця 12, всього 3760



◄ Попередня   Наступна ►





Весільним підрядникам: Про нас  |  Реклама  |  Вхід / Реєстрація

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info