Теплий світанок на чорному морі...

Ні до чого не тягнеться так наша душа, як до моря. Любов людини до моря – безкорислива любов. Ми не можемо його передбачити, не можемо пити його воду, не можемо ним натішитися, в його обіймах ми вмираємо. І все ж, якщо далеко від моря – душа наша нудиться і сохне, як викинута на берег медуза...

Мені пощастило працювати з такою чутливою і ніжною парою: Таня, як метелик, крутилася і відчувала кожен свій рух та емоцію... А Діма міцно притискав її до себе і насолоджувався її легкістю... Все було так щиро і по-справжньому... За такими, як вони, цікаво спостерігати... Так як пляжі на курортах завжди заповнені, довелося вставати о 5 ранку... Ми побачили як сонце прокидається і будить море... Це незабутньо...
Я поєднала приємне з корисним...
Приємного перегляду: Таня і Діма – ті, що живуть одне одним…

Фото: Верста Юлія
​Відео: ART-RECORD