Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Art Clinique - клініка дерматології та косметології
 
  
 
◄ Попередня   Наступна ►

ТРОЯНДА МАЛЕНЬКОГО ПРИНЦА



 

 Правда кохання Антуана та Консуело Сент-Екзюпері

“Мені дуже важко розповідати про моє особисте,
сімейне життя з моїм чоловіком Антуаном де Сент-Екзюпері.
...але я змушена зробити це перед смертю, тому що про
нашу сім'ю говорять усякі нісенітниці, і мені не хочеться,
щоб це продовжувалося”.
Консуело де Сент-Екзюпері “Спогади троянди”
 
Він став праобразом гуманізму, доброти, мужності і відваги – французький письменник, льотчик майор Антуан де Сент-Екзюпері. Його біографи ледь не канонізували цей образ, вбачаючи у авторові “Маленького принца” лише найкращі людські чесноти: він писав про добро, вічні цінності, був вірним товаришем і справжнім патріотом, який, не вагаючись, перетнув Атлантику, щоб захищати батьківщину у ІІ Світовій Війні. Було тільки одне “але”, яке не вписувалося у цю ідеальну картинку – стосунки графа Сент-Екзюпері з його дружиною, аргентинською художницею Консуело Сандоваль. І щоб не зіпсувати чистий образ лицаря біографи наче зумисне то обмежувалися коротким реченням “у 1930 році він познайомився з майбутньою дружиною”, то наважувалися звинуватити бідолашну жінку в усіх гріхах – що мовляв через неї Антуан в аварії потрапляв і навіть втік на війну, шукаючи загибель... Про що ж і досі уперто мовчать офіційні біографії письменника? Відповідь знаходимо у листуванні, спогадах друзів Екзюпері, мемуарах самої “троянди Маленького принца”: “... Коли священик під час вінчання каже вам, що ви будете разом і в горі, і в радості, це дійсно так”...

Перший поцілунок – у нічному небі

Вони познайомилися на світському прийомі у Буенос-Айресі у 1930 році: він – пілот, директор аргентинського відділення компанії “Аеропосталь”, перспективний письменник-початківець, і вона – молода вдова гватемальського дипломата та письменника Енріко Гомеса Карилльо. Задовго до цієї зустрічі Антуан написав у своєму щоденнику: “...Я очікую зустріти дівчину – красиву і розумну, і сповнену чарівності, і веселу, і заспокійливу, і вірну, і... таку я не знайду...”. Аж раптом цей вечір, ці великі чорні очі аргентинської красуні, її щебетлива мова – Екзюпері стояв наче заворожений, захоплено милуючись “екзотичною пташкою”. Це було кохання з першого погляду. Антуан забажав показати Консуело нічну Ріо-де-ла-Плата з висоти пташиного польоту і дівчина погодилася, вперше в житті сівши у літак. Там у небі, як згодом напише у своїх спогадах Консуело, він шантажем випросить у неї поцілунок: “Поцілуй мене негайно, інакше я спрямую літак прямо у річку!”.

«З вашого дозволу – ваш чоловік»

За кілька тижнів після знайомства Консуело отримала довгий, на вісім сторінок, лист від Тоніо, який він закінчив словами: “З вашого дозволу – ваш чоловік”. Втім офіційне одруження подружжя Екзюпері відбулося не так швидко, як це зазвичай описують в численних біографіях. Насправді Антуан, після заручин, вмовив кохану переїхати в орендований ним будинок ще до весілля. Богему Буенос-Айреса шокував такий вчинок вдови їхнього відомого співвітчизника. За її спиною перешіптувалися, в той час як граф Сент-Екзюпері продовжував відвідувати звані обіди і танцювальні вечори, “маленька екзотична пташка” терпляче чекала на його повернення.

Одного разу її терпінню, здавалося, прийшла межа: Антуан постійно відкладав весілля до приїзду матері. Тоді вони пішли реєструвати шлюб до місцевої мерії. Але там сміливий льотчик розплакався наче дитина: ”Я не хочу одружуватися віддаль від батьківщини і своєї сім'ї” – “А я не хочу виходити заміж за мужчину-плаксія”, - не розгубилася Консуело.

До слова, про сім'ю Екзюпері – вибір Антуана вони сприйняли не надто радісно. Сестра Тоніо назвала її “оперетною графинею”, а його друг після знайомства з Консуело зробив запис у щоденнику: “З Аргентини він привіз нову книгу і нову дружину. Я його привітав – головним чином з книгою”. Певна річ, це болісно сприймалося молодою нареченою і вона з усіх сил старалася сподобатися новій родині. Але вони і далі ставилися до неї зверхньо. Лише мати Тоніо прийняла невістку з хай холодною аристократичною, але ввічливістю.

Зрештою весілля таки відбулося – в квітні 1931 року у Франції. Спершу була реєстрація у Ліонській мерії, потім – вінчання у невеликій капличці фамільного замку Сент-Екзюпері Сен-Моріс де Реманс. Розповідають, що по завершенню вінчання молодята, схопившись за руки, втекли з каплички, не дочекавшись офіційного прийому для гостей... І хоча це було б дуже притаманним вітряним натурам Антуана та Консуело, дійсність була іншою, не такою романтичною. Льотчик Сент-Екзюпері отримав термінове завдання. Тож першу шлюбну ніч Консуело провела не у любощах з коханим чоловіком, а в аеропорту – в нестерпному очікуванні.

Божевілля очікування

Потім розпочалися будні дружини льотчика. Він літав, а вона залишалася одна, облаштовувала будинок і чекала, чекала, чекала... Для відкритої, звиклої до спілкування темпераментної аргентинки це було нестерпно. Але не стільки мучила її самотність, скільки постійний страх за життя коханої людини. На її переживання Тоніо відповідав: “Таке життя дружини льотчика. Не будьте дурненьким дівчиськом. Ви ж знаєте, що лише в небі я відчуваю себе по-справжньому щасливим”. Тоді Консуело ще не знала, що життя дружини льотчика – насправді не таке складне, як життя дружини відомого письменника.

Книга «Нічний політ» і так доволі відомого на той час Екзюпері робить просто шалено популярним. Подружжя переїздить до Парижу у квартиру Консуело, яку їй залишив у спадок минулий чоловік. А там, у Франції, на Тоніо вже чекає натовп шанувальників, журналістів... Він стає бажаним гостем на усіх світських раутах, отримує листи-зізнання від своїх читачок. Словом, веде активне життя. Він міг по кілька днів не ночувати вдома, а коли повертався і зустрічався із очевидними претензіями дружини відказував, що таким є тягар слави, але без неї, без своєї Консуело він був би ніким і ця слава також належить їй. Проте з собою на усі ці посиденьки все таки не брав... І тоді “маленький сальвадорський вулкан” (так називали Консуело друзі Екзюпері) вибухнув. Жінка більше не могла контролювати свої ревнощі, біль та образу. Вона влаштовувала публічні скандали з істериками. Так, на одному з прийомів вона жбурляла у чоловіка тарілки, тоді як він, удаючи спокій, ловив їх і продовжував вести бесіду з друзями. Цей випадок описує реакцію Тоніо на сімейні проблеми в цілому. Він волів втекти від них, а не вирішувати. Антуан зняв собі окрему квартиру, а для Консуело – квартиру поверхом нижче. Ось так вони і жили в одному будинку, але нарізно. Консуело все частіше переживала нервові зриви, і от одного дня Антуан, за порадою друзів, відвіз її до психіатричної клініки у Берні, а вперше навідав там лише через три тижні. Вона благала забрати її, але він зробив це лише згодом, коли їхні спільні друзі наполягли на цьому. Потім у стосунках подружжя знову були і перемир'я, і взаємні зради, вони кілька разів збиралися розлучитися, але все одно залишалися разом. “Ранкова зірочка каже правду. Я люблю її”, - сказав Антуан на одній із зустрічей з адвокатом з розлучення, перед тим як поцілувати дружину і залишити разом з нею той кабінет.

«Любов – це коли двоє дивляться не одне на одного, а в одному напрямку» (А. Сент-Екзюпері)

Але була й інша, світла сторона стосунків подружжя Екзюпері, сповнена любові та пристрасті, спільних пошуків прекрасного, тонкого відчуття оточуючого світу. Ось як описує атмосферу в їхньому будинку Андре Моруа, який зрідка навідував свого друга Антуана: “... ближче до опівночі, коли інші лягали спати, він всідався за письмовий стіл. О другій ночі всіх будили крики на сходах: “Консуело! Консуело! Я голодний... Зготуй мені яєшню”. Консуело випурхувала зі своєї кімнати... Знову підкріплялися і знову говорили. Наївшись, він знову сідав за роботу. ... через години дві будинок заповнювали крики: “Консуело! Мені нудно. Давай зіграємо у шахи””. Антуан кликав свою кохану Консуело і у морфійному мареві, коли із 32 переломами та знівеченим обличчям лежав у госпіталі після страшної авіакатастрофи. І вона віддано прибігала на порятунок... У моменти народження найвидатніших творінь Тоніо Консело також була поряд. Це вона винайняла будинок у Нортпорті, обладнала для чоловіка кабінет, коли він писав свого найвідомішого “Маленького принца”. Екзюпері писав про себе, бо у його душі завжди жив цей маленький зоряний хлопчик, який зрештою усвідомив, що “ми у відповіді за тих, кого приручили”, і закарбував образ коханої у ніжній квітці, яка все ж має шипи, бо їй потрібно захищатися... Консуело була його найнадійнішою посадковою смугою, куди він завжди повертався, понівечений світськими інтригами, військовими польотами чи розчарований у спокусах: “Коли я лечу серед зірок і бачу вдалині вогники, я кажу собі, що це моя маленька Консуело кличе мене...”.

Одного дня він таки не прилетів на її поклик. В 1944 майор де Сент-Екзюпері зник без вісти, не повернувшись з розвідувального польоту над Середземним морем. Десятиріччями його загибель залишалася загадкою. І лише у 1998 році марсельський рибалка виловив браслет Антуана із викарбуваним на ньому ім'ям “Консуело”...

Автор: Валерія Климчук. Спеціально для порталу «Пара молода»




07.10.2011              сьогодні 2, з початку місяця 20, всього 5737



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info