Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Медичний центр Кліеіка професора С. Хміля м. Тернопіль

  
 
◄ Попередня   Наступна ►

У подружжі не можна говорити «почнемо все з початку»



Консультація священика

Деколи найважче – зрозуміти найближчих людей, і саме їм найчастіше бракує нашої уваги… Чому? Може, тому, що ми сприймаємо їх як належне, і не усвідомлюємо справжньої цінності спілкування з близькими та їхніх почуттів. А, може, справа в тому, що ми не вміємо побачити Бога у кожному, з ким нас зводить доля. Чим схожі до досконалого Творця абсолютно земні істоти – ваш чоловік або дружина? І чому важливо ще тоді, коли ви лише готуєте себе до подружнього життя, навчитись бачити у коханій людині цю подібність? Знайти відповіді на ці та інші складні запитання, які виникають під час підготовки до шлюбу, нам із вами вже вдруге допомагає отець Корнилій Яремак, настоятель львівського монастиря св. Онуфрія.

В чому відмінність між чоловіком та жінкою


Говорячи про шлюб, не можемо не заглибитись у самі його основи, не відкрити глибокий смисл Божого задуму щодо людини. Адже, якщо не пізнаємо глибинного сенсу подружнього житя, даремно буде говорити про зобов’язання й обов’язки, вірність і відповідальність, взаєморозуміння і терпеливість.

Як ми вже говорили минулого разу, світське суспільство і держава не можуть дати адекватної відповіді на те, що таке подружжя і який його смисл. Ми самі також неспроможні дати правильне визначення цьому фундаментальному явищу людського і суспільного життя. Для отримання такої відповіді необхідно звернутися до Проектанта людини, Того, хто її створив. У Біблії сотворення людини представлено так: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1,27).

Сотворення людини чоловіком і жінкою як образу і подоби Божої вказує, що саме у відмінностях і подібностях чоловіка та жінки слід шукати ознаки Божого образу. Бо Бог не є є ані чоловічого, ані жіного роду! А відмінність між чоловіками і жінками носить виключно тілесний характер, наслідки якого також проявляються і в психології чоловіків та жінок.

Цікаво свідчить про це Христос. Одного разу до нього прийшли садукеї, які не вірили ані у воскресіння, ані в існування ангелів чи духів і поставили йому софістичне питання: сім братів мали по черзі одну і ту ж жінку, всі по черзі повмирали, не залишивши потомства, отож, у воскресінні чиєю дружиною ця жінка стане, всі бо її мали? Христос відповідає: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі» (пор. Мт 22,23-33). Отож, після воскресіння не матиме жодного значення, хто ми: чоловіки, чи жінки. Зберігаючи свою ідентичність, ми, однак, матимемо зовсім інший вимір задоволення і щастя. Тому, коли Писання згадує, що Бог творив людину на свій образ і подобу як чоловіка і жінку, не можемо просто так знехтувати цим зауваженням і опуститися до звичайних уявлень, що, мовляв, жінки і чоловіки сотворені, аби одне одного доповнювати, або ж для того, щоб продовжувати людський рід. Ці уявлення частково правильні, але свій смисл вони віднаходять тільки у фундаментальному Божому задумі щодо людини: людина – образ і подоба Божа як чоловік і жінка.

Відразу мусимо зауважити, що образ, звичайно, дуже відрізняється від прототипу, як портрет чи фотографія відрізняється від оригіналу – живої людини. Тому не слід чванитися своїм високим покликання бути Божою іконою у світі, а, навпаки, покірно це приймати і щирим серцем відкривати, де ознаки Божих прикмет містяться у чоловіках і жінках?

Ознака перша: різноманітність осіб у єдності природи


Йдеться, в першу чергу, про єдність Бога у трьох Божих особах – Отці, Сині і Святому дусі. Цю правду віри повинен знати кожен християнин, тому не зайвим буде нагадати про неї у цьому контексті. Якщо ж ми захочемо ясніше уявити, які стосунки є між трьома Божими особами, то буде доцільно порівняти ці стосунки з тими, що існують у людській родині. Отже, логічно, що сім’я, маючи такий високий і досконалий прототип, повинна створюватись і існувати лише у взаємній любові та повазі і спільній любові до Бога. Так різні особи – чоловік і жінка – об’єднаються, щоб створити єдину подобу Божу.

У другій главі книги Буття міститься друге оповідання про створення людини. Бог ліпить чоловіка із земного порозу, як гончар виліплює глечики на гончарському крузі,а потім вдихає у нього життя. Чоловік стає живим, але йому немає «відвідної допомоги». Тому Бог наводить на нього глибокий сон, виймає ребро, це місце заживляє, а з ребра творить жінку. Цікаво, як Писання описує реакцію чоловіка, коли він вперше побачив жінку і висновок, який випливає з цього: «Чоловік сказав: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла, вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка». Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2,23-24). Біблія не говорить про життєвий союз, спільність чи спільноту, а про тіло, яке саме по собі є цілісне, інтегральне, відсутність будь-якої частини тіла призводить до страждань. Згідно з Божим задумом спільне життя чоловіка і жінки носить не характер спільноти, а характер тіла, де все настільки переплетене і пов’язане, що коли болить одна частина, страждає все тіло. Тепер легко віднайти подібність Божої і людської природи: як три Божі Особи, різні і незмісні, є одним Богом, єдиним і нероздільним, подібно чоловік і жінка, різні особи, які часто не знали одне одного раніше, постають нова дійсність, єдина і нерозривна, як єдине людське тіло. Такий стан виникає спонтанно і з необхідністю, незалежно від того, віруюча людина, чи атеїст, визнає це, чи ні. У подружжі даремно говорити «почнемо все спочатку», бо початок завжди відбувається тоді, коли чоловік і жінка вирішують жити разом в одній сім’ї і засвідчують це своє рішення перед суспільством, або перед Богом.


Друга ознака подібності до Бога – любов


Святий апостол і євангелист Іван каже: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов» (1Ів 4,7-8). Насправді любов – це не Божа ознака, а його природа і правильно казати «Бог є сама любов». Все, що думає, наміряє і чинить – любові. На землі тільки одна істота здатна любити – людина. Те, що єднає незнайомих до певного часу людей – любов. Любов полягає не в тому, що нас повинні любити, а в тому, що ми, залишаючи самих себе, прагнемо добра для іншого. Тому любов у подружжі – це постійне прагнення до добра подруга: дружина прагне добра чоловіка, чоловік – добра дружини. Це прагнення тим часом створює внутрішній мир, радість, яку вже ніхто не може похитнути. Любов передбачає і потребує нашого вільного вибору – без свободи немає любові.

Третя ознака – дарування життя з любові.

У любові Триєдиний Бог безмежно щасливий, ніхто не може Йому до щастя нічого додати, чи відняти. Але Божа любов виливається у Його творчий акт – Він хоче поділитися своїм щастям з іншими особами, подібними до Нього. Тому творить людей як свій образ і подобу, наділяє їх життям, подібним до його життя, дає їм можливість бути щасливими так, як Він сам щасливий: «В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я» (Ів 14,2-3).

Коли чоловік любить свою дружину, а дружина чоловіка, то вони дарують себе самих одне одному, що також виливається у статевому акті (ватро не плутати статевий акт і любов, оскільки статевий акт може бути і без любові, наприклад при згвалтуванні). Статевий акт є вершиною шлюбного спілкування і єднання осіб, де подруги справді стають одне. Він дарує людині задоволення, але його природа така, що сам акт призводить до зачаття нового людського життя. Коли подруги правдиво люблять себе взаємно, то вони не можуть залишатися самотні, егоїстично дбаючи тільки про своє власне задоволення. Навпаки, вони хочуть поділитися своїм щастям з особами, які будуть подібні до них, тому не бояться зачати дитину. Тому й так влаштовано, що діти подібні на своїх батьків навіть зовнішним виглядом.

Ці три ознаки відкривають нам Божий намір: поки людина живе самотньо, ніколи не може бути щасливою. Приймаючи іншу особу і даруючи їй себе беззастережно, постає щаслива без огляду на будь-які обставини. В цьому всьому найважливіше, що ми не є авторами цього проекту – його автором є Бог. Тому кожний, хто чесний перед самим собою, поинен визнати – Бог створив нас мудро і неповторно, зробив нас подібними до себе, відкрив нам неозорі величини своєї природи і тому нам залишається тільки одне – визнати, що ми повністю належимо Йому як Батькові, який так мудро і турботливо за нас подбав. Саме тому християни, які вирішують подарувати себе одне одному, приходять до церкви і тут, перед престолом Всевишнього присягають на вірність згідно із Божим передбаченням. Таким чином, обряд шлюбу – не просто обряд, а народження нової об’єктивної дійсності, нвого тіла, в якому різні особиєднаються, щоби у любові дарувати життя іншим і осягати непроминаюче щастя, яке звершиться у вічності.

Ще раз переконуюсь, що вчитися розуміння і правильної поведінки у подружніх стосунках можна все життя. І, якими б грунтовними не були передшлюбні навчання, вони нікого і ніколи не застрахують від конфліктних ситуацій, важких моментів тощо. Але, якщо ми будемо усвідомлювати своє місце у Всесвіті, свою роль на Землі, призначену Богом, то Він не залишить нас у тяжку хвилину. А з такою підтримкою можна подолати будь-які негаразди. Сім’ю створюють двоє людей, та вони не одні у своєму союзі. З ними – Бог у вигляді Любові, і надзвичайно важливо – побачити Його і навчитись жити за Його волею.

Автор: Юля ОЛЕХ
Джерело: журнал «Майже одружені»






20.12.2009              сьогодні 1, з початку місяця 23, всього 5058



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info