Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Медичний центр Кліеіка професора С. Хміля м. Тернопіль

  
 
◄ Попередня   Наступна ►

УКРАЇНСЬКИЙ БАНКЕТ ЗА СТАРИМ СТИЛЕМ



Сучасне весілля – це синтез усіх можливих традицій, як і давньоукраїнських, так і західних. Наші предки дотримувалися чистоти традицій та їхньої автентичності. Окремі весільні обряди дійшли до нас із сивої давнини (сватання, заручини, кланяння, весільний коровай, вишитий рушник і т. д.). Та, на жаль, нам, мабуть, вже не відтворити українських колоритних танців, традиційного меню та дивовижної атмосфери, адже весілля могло тривати тиждень, а то й довше…

Забава аж до рання

Традиційно весілля починали святкувати у неділю – святий день. На гостину запрошували чи не всіх мешканців села, адже створення нової сім'ї було неабияким святом для всієї громади. А бувало й таке, що сходилася й челядь із сусідніх сіл та міст. Зазвичай «чужі» гості або «запорожці» приходили «під весілля», якщо грали на ньому хороші музики. Страви зі святкового столу та алкоголь їм виносили, однак танцювати на весільному подвір’ї вони могли скільки душа забажає.
Молодь йшла на весілля, щоб завести нові знайомства, повеселитися та потанцювати, старші люди – щоб послідкувати за розвагами молоді, а діти – грали в «жмурки», «довгої лози», або, створюючи власний гурт, вчилися танцювати.

Танцювальні «батли»

Отже, як розважалися наші прабабусі на весіллях? Як вже було сказано, тривало весілля не один день. Тож запальні танці виснажували. Відповідно, музики потрібні були лише декілька перших днів. Саме в ці дні наші бабусі та дідусі «відривалися» під «гопаки» та «польки», витанцьовували різноманітні «дрібушки», «триндички», «коломийки», «вальси», «козачки» та «метелиці». Знаючи стільки танців (у переліку - далеко не всі), старші люди нерідко кажуть, що сучасна молодь «не вміє танцювати, а лише дригають руками та ногами». У «моді» були весільні «ігрища», перелічити які важко – в кожному регіоні було щось своє, однак веселилися люди усюди. Звісно, вони зовсім не схожі на сучасні конкурси, більше нагадували «танцювальні бої». Гості змагалися, хто кого перетанцює чи переспіває.

Пісенна лірика та «сороміцькі вівати»

Величезна кількість народних пісень оживала саме під час весіль (хоча, без перебільшення, український народ жив із піснею). Головним чином це багата фолькорна скарбничка ліричних пісень про кохання. Втім, окремим розділом весілля можна винести «переспівки» «віватів», виконувати які починали ближче до вечора. Родини наречених наче змагалися між собою «хто кого», чимало «віватів» були відверто сороміцькими. Однак, такими вони здаються лише для сучасних людей, у давні часи перспектива інтимного зв’язку між «молодими» була очікуваною та бажаною. Люди щиро раділи тому, що невдовзі зародиться нове життя. Ця сфера життя, хоч і була майже сакральною, однак способом перетворення у жарти, переносилася у побутовий вимір. З молодого та з дружбів дуже часто жартували, мовляв, він не впорається зі своїм безпосереднім обов’язком у відповідальну шлюбну ніч. У відповідь на такі «придирки» (ще так по-іншому називають «вівати») родина молодого жартувала з нареченої чи дружок. Наведемо декілька зразків подібних переспівок.

Всі ся хлопці поженили,
Зробили по-людськи,
Хіба я ся не оженю,
Бо не маю п...цьки

Або мене оженіть,
Або ня повісьте,
Або моє причандалля
Возьміть тай відріжте.

Ой весілля, весілля,
Зарізали рака,
Молодому голова,
А молодій с..ка.

Ой весілля, весілля,
Зарізали бузька,
Молодому голова,
А молодій п…цька.

Котилася торба з горба,
А в тій торбі раки,
Та я тебе, моя мила,
Пригорну до … серця.

Ой дівчино, дівчинонько,
Шляк би тебе трафив,
Та-с ми дала напівперек,
А я не потрафив.

Я нікому не давала,
Хіба раз німому,
Бо німому файно дати -
Не скаже нікому.

Бо німому файно дати,
Бо німий не скаже,
А німий, як не скаже,
То пальцем покаже.

Стара баба, шиґди-шиґди,
Не гралася ниґди,
А тепер ся грати мусить,
Бо ї кашель дусить.

Ніхто такий не розумний, як моя мамуня,
Що продали когута, купили татуня.

Сякий-такий парубчина
Набакир шапчина.
В роті люлька, з носа булька,
Ще й на бороді слина.

Научила мене мати,
Як воли ганяти,
Та чомусь не научила,
Як дівку кохати.

Одні ходять із дівками, інші – з мужиками,
а котрі ні з ким не ходять – трудяться руками...

Іноді в «передирках» здійснювалися сороміцькі натяки щодо конкретного персонажа весілля: «Ой чия то дівка вилізла на грушку, помастила п…ку салом, бо вже йде за дружку», «Ой чия то дружка вилізла на сливку, вибирає з п…ки воші, кидає в торбинку”.
Це лише дуже незначна частина весільних переспівок, які зараз відходять у минуле, однак свого часу дуже тішили весільних гостей.

Весільне меню

З’ясувати, що готували на давньоукраїнські весілля – не так вже й важко. Адже у меню входило все, що більш-менш довго не псувалося. Це картопля, вареники, печені пироги, капуста тушкована, домашні м’ясні вироби (холодець, ковбаса, сало, шинка, м’ясні рулети), свіжі овочі, а також консервація. Десертом служила домашня випічка, «пляцки», пиріжки із вишнею, маком чи яблуками, кисіль, яблука печені, мочені чи квашені. Мабуть, і згадувати не варто, що алкоголь був також винятково домашнього виробництва: «бурачанка», «вишнівка», «медовуха», домашні вина та наливки. Хоча й вищезгаданого було «хоч греблю гати», однак це не означало, що гості напивалися. Очевидиця весіль початку двадцятого століття пані Анна пригадує, що люди не напивалися на весіллях для того, щоб повеселитися: це не було необхідним. «Весілля гуляли до трьох днів, але на все це йшло десь три літри горілки. Горілка – це було щось символічне. Гості випивали і одразу йшли танцювати. Адже головним у весіллі були саме танці».

Не настільки радісним було весільне торжество у дні голодомору, про що розповіла «Парі молодій» бабуся Антоніна. «Їсти не було що в будний день, а на весілля пекли весільний коровай із лободи. І таким він був добрим для нас, так хотілося його скуштувати… Наш край голод не так зачепив, тому святкували. Я, як йшла за Янтоха, мала свою «дужчину» («сукенку»), батьки помогли. Покупляли мені стрічки, та й так весілля пройшло. Музики троїсті грали, люди трохи гуляли, їсти не дуже було що, але і хліб то вже був наїдком в той час. Тушили капусту, м'ясо пекли, бараболя, пироги, пляцки – та й все весілля. Скажу тобі, дитино, так: зараз весілля дуже пишні, наїдків багато є, але навіть той хліб, що зараз є, задобрий для нас старих», - розповідає бабуся Антошка.

«Предани» збирали «придане» для подружжя

Мало у яких регіонах зараз впроваджується традиція «преданів» - переодягання гостей на другий день весілля. «Предани» грали щось схоже на п’єсу, у якій дійовими особами обов’язково мали бути «молодий», «молода», «лікар» та інші. Основною ціллю «преданів» було зібрати «придане» для молодого подружжя, тому йшли на чужі подвір’я і крали курей, качок, а то й свиней чи телят. Ніхто не мав права відмовитися чи поскаржитися на дії «преданів». Однак вже на подвір’ї молодого чи молодої «предани» показували своєрідні сцени із життя молодих. Варто зауважити, що і вони бували вульгарними та сороміцькими.

Дуже багато всього змінилося у радянські часи, коли весілля звелося до одного дня, а то й кількох годин. Викоренити «сороміцькі» обряди на той період вдалося, адже у СССР «сексу не було», однак ще й сьогодні подекуди відбуваються «батли» бабусь, які співають віватів, десь ще ходять «предани». А тоді, у час розквіту радянської імперії, це все було суворо заборонено. Народним троїстим музикам на зміну прийшли ВІА або ресторанні музиканти. Мало хто ризикував виконувати українські автентичні пісні, у яких йшлося не лише про любов, але й про ненависть до ворогів. Гучні гулянки змінилися на офіційні години реєстрації шлюбу, які завершувалися обідом у ресторані чи їдальні, під час якого заборонено було вживати алкоголь. Хоча, відомо чимало фактів, що люди не дотримувалися «сухого закону», а самогон пили під виглядом чаю.

Після розпаду імперії, коли закінчився період весіль без алкоголю та інтимних переспівок, перед українцями постав вибір: повертатися до давніх традицій чи вигадувати щось нове. Як бачимо, хоча й сучасні весілля залишаються чи не найважливішою урочистістю, однак ми втратили багато традицій на шляху формування державності.

Текст: Ольга Терещук. Спеціально для порталу «Пара молода»




15.11.2011              сьогодні 2, з початку місяця 48, всього 10650



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info