Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 








Медичний центр Кліеіка професора С. Хміля м. Тернопіль

  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Весілля. Що змінилось у ХХІ столітті?



Сьогодні весілля – це свято, яке надовго залишається в пам'яті не лише молодого подружжя, але і всіх присутніх гостей. Батьки, родичі і наречені не один день працюють над тим, щоб зробити цей день незабутнім та неповторним. Чи завжди так було? Зробімо короткий екскурс в історію весілля, щоб зрозуміти, що ж змінилося за минуле століття?

Вийшла з хлопцем «на люди»? Вважай, що ти заміжня!
Весілля. Що змінилось у ХХІ столітті? Екскурс в історію весілля
Ще у ХVІІІ- ХІХ століттях весілля відбувалося практично так, як і описують класики. Спочатку були вечорниці, на яких хлопці і дівчата знайомились. Однак якщо вони вже разом показалися «на люди» - то бути весіллю! А весілля бували по декілька днів, а то й тижнів, із колоритними українськими піснями і танцями. Основну роль у процесі весілля відводили, безперечно, вінчанню. Перед весіллям – обов’язково сватання та заручини з усіма традиціями. Коли хлопець сватався до дівчини і вона відповідала йому взаємністю, то вони вважалися майже одруженими. Якщо він ішов до війська чи відправлявся на заробітки, – вона змушена була його чекати. Невірність засватаної дівчини жорстоко висміювалася і вона на все життя могла залишитися самотньою… Існував, можливо, дещо дивний для сучасних людей, обряд оглядання сватами обійстя нареченої, аби дізнатись, яке придане вона собі надбала.

Про весільні сукні ніхто ще не чув. Звісно ж, одяг підбирали не повсякденний, однак і не було в ньому чогось особливого. Звичні стрічки на голові дівчини змінювали на вінок з барвінку (на час весілля), а згодом – на хустку, яку змушені були носити всі молодиці. В інших регіонах побутували інші головні убори для заміжніх жінок. Цих ритуалів суворо дотримувалися.

Та весільнообрядова традиція наприкінці ХІХ - упродовж ХХ ст. зазнає занепаду. Весільна обрядовість українців починає зазнавати змін під впливом таких чинників, як урбанізація, індустріалізація, поширення писемності, зближення народного та професійного мистецтв, широкий розвиток засобів масової комунікації тощо. За таких умов будь - який традиційний народний ритуал приречений на поступовий розпад і вихід з живої традиції. Зокрема українські весільні звичаї руйнувались під тиском нищівної політики радянсько-більшовицького та польського режимів, які нищили під корінь зформовані віками звичаї та обряди українського села.

Отже, в той період, на жаль, людям було не до весіль. Звісно ж, вони одружувались, але гучних весіль, забав ніхто собі дозволити не міг. Як і у всі часи, були заможні люди, для яких зміна влади нічого не означала, і вони могли дозволити пишне весілля для своїх дітей. Та не забуваймо, що у ті роки якраз починається тотальний контроль за українською церквою, отже такий важливий ритуал, як вінчання, фактично здійснити було неможливо. Ті, хто ризикував виступити проти «системи», міг серйозно постраждати. Як бачимо, весілля того часу відрізняється від сучасного. Наречені були у надзвичайно скромних сукнях, часто - у позичених. На весільних столах – м'ясо, тушена капуста, холодець, картопля та самогон – це ще в кращому випадку. Про вишукані салати ніхто і не здогадувався. Звісно ж, пекли печиво, обов’язково – весільний коровай. Ще з тих давніх традицій залишились троїсті музики. Любові до музики і співів не могла відібрати в українців жодна влада.
У воєнний час весілля, як такі, відбувалися рідко, адже вдома залишилися лише старі, малі та жінки.

Якщо ж якась щасливиця і виходила заміж, то тихо і непомітно, щоб не завдавати болю тим, у кого чоловіки загинули на фронті. Збиралася найближча родина. Застілля – скромне і невеселе. Жінки співали весільних пісень, однак усе частіше вони переплітались із сумними воєнними баладами.
Застій у весільному житті спостерігаємо і в післявоєнні роки. Причина та ж: на руку і серце одного нареченого (навіть покаліченого під час війни) було надто багато претенденток. Тому хлопці і чоловіки часто вибирали наречених не покрасі, а по статках. Можливо, тому і набирає обертів знову відроджений звичай оглядання майна майбутньої дружини, який зберігся аж до 70-х років.

Та з 50-х років уже досить помітна тенденція до відродження весіль. Ще досі вплітають нареченим у волосся гілочки «шпарагуса» - спеціального вазона, який своїми колючими листочками мав би відлякувати недоброзичливців, та мирту, який допомагав би зберегти злагоду у подружньому житті. Такими ж гілочками прикрашали наречені і весільні сукні. Визначальним явищем цього періоду був офіційний дозвіл на вінчання.

Від «безалкогольного весілля» до «непорочного зачаття»

Та радянська влада не бажала бачити українське весілля з його неповторними традиціями. Йому на зміну мало прийти «радянське». Для його святкування більш заможні люди замовляли ресторани, а ті, хто мав невеликі статки, – святкували вдома: в суботу – у її батьків, в неділю – у його. Найактуальнішим вбранням для радянської нареченої 70-х років була кремплінова міні-сукня та коротка тюлева фата.

В першу чергу дбали про те, щоб накрити гідний стіл. А час, варто зазначити, був дуже напружений із продуктами харчування. Вся родина використовувала свої ресурси та знайомства, вистоюючи у довжелезних чергах, щоб купити вино, ковбасу, консерви та олію. За день-два до весілля починався процес підготовки святкових страв. У величезних каструлях варили холодець і заливне, різали і складали у великих тазиках овочі та інші інгредієнти для незмінного салату «Олів’є», чистили відра картоплі, смажили сотні котлет… Господар дому чаклував над самогоном…

Найекстравагантніші страви – запечене порося, гуску з яблуками та іншу смакоту – ставили на стіл перед нареченими і суворо стежили, щоб ними не поласував ніхто із п'яних гостей.

Всередині 80-х, коли розпочалася боротьба із алкоголізмом, виникли такі поняття як «комсомольсько-молодіжне безалкогольне» або «чайне» весілля. Звичайно ж, у першу чергу дотримуватися цієї традиції мали б саме ті, хто мав якесь відношення до партійного апарата, однак і їм такі весілля були не в радість. Особливо комічно виглядало проголошення тостів із бокалами ситра або мінералки. Але здебільшого спиртне просто було заховане від людського ока, і всі гості по черзі заходили у підсобку, де стояли ящики із спиртним. Сміливіші організатори «безалкогольних» весіль виставляли спиртне на столи одразу, але в графинах, чайниках, а то й самоварах.

Після урочистого укладання шлюбу молодята вирушали у весільну подорож. Звичайно ж, не всі - однак тоді це задоволення було доступнішим, аніж сьогодні. «Найкрутіші» їхали до Болгарії, хтось - на радянський південь, а інші – в найближчі зони відпочинку та турбази. До цього часу весільні подорожі в нас не практикувались, це традиція запозичена із зарубіжних країн. І якщо зараз мета «медового місяця» зрозуміла – щоб молодята могли донесхочу насолодитися товариством одне одного, то тоді це було швидше просто етапом розвитку молодої сім’ї, тому, що в Радянському Союзі «сексу не було». Виник навіть вираз: від «безалкогольного весілля» до «непорочного зачаття». Багато хто страшно соромився того сокровенного, що чекало його за порогом подружньої спальні. Всі намагалися зробити вигляд, що ніколи нічого подібного у їхньому житті не було. Мабуть, сьогодні це звучить комічно, однак, можливо, в дечому сьогоднішнім молодим парам варто повчитись у радянських? Поступово весілля продовжувало зазнавати змін, і навіть якщо взяти останнє десятиріччя ХХ століття – то і тоді все було по-іншому – та це ми вже могли спостерігати власними очима.

Розповідати про трансформацію весільних традицій можна досить довго, однак найголовніше те, щоб самі молодята просто усвідомлювали всю важливість вчиненого ними кроку. Адже через сто років як згадка про сучасні весілля залишаться лише диски та фотографії. А наші діти та онуки святкуватимуть цей день зовсім по-іншому…

Автор: Оля Терещук, весільний портал «Пара молода»




05.04.2010              сьогодні 4, з початку місяця 29, всього 11330



◄ Попередня   Наступна ►





Про нас       Реклама       Весільний Раут

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info