Весільні сукні ТМ Хадасса (Hadassa)
 






 
◄ Попередня   Наступна ►

Весілля своїми руками. Душевно



Ця розповідь, кожна її буква, є правдою про весілля, яке ми з чоловіком організували власноруч. Ми від початку знали, якого свята хочемо, тому зосередилися на втіленні своєї мрії. Ні — тиску родичів. Ні — модним весільним тенденціям (тим з них, які нам не підходять). Так — святу, яке зробить щасливими нас. 

Весілля своїми руками

Ідеальне весілля: з чого почати

Осінь 2018. Рига. Вона така в легкій сукні йде балтійським узбережжям, мріючи свої дівочі мрії, віє бриз, на березі лежить картатий плед… І тут опускається парашут, і він такий з сотнею троянд іде їй назустріч, вітер колихає його волосся…Пара голубів підносить їй обручку, і вона каже «так».

Саме таку версію освідчення ми озвучуємо друзям. З правди — ми дійсно заручилися у вересні 2018-го. Щоб медовий місяць припав на оксамитовий сезон, обрали для весілля серпень 2019-го.

Риси нашої пари, які нам посприяли:
  1. Ми обоє хотіли такого свята, про яке ви прочитаєте нижче.
  2. У нас багато друзів.
  3. Ми любимо нестандартні тусовки й уміємо їх організовувати (він студентом влаштував гулянку в стилі «криївка» з їжею, реквізитом і гаслами. Вона організувала свято для племінників у стилі «Аліса в Дивокраї» — з костюмами, іграми та тематичним меню).

Цьогоріч нам обом виповнюється тридцять, для нас обох це перший шлюб, і ми — як і всі наречені — хотіли ідеального свята. Спойлер — у нас вийшло. 

Залізобетонні принципи 

Кожна пара має власне уявлення про ідеальне весілля (круто, якщо в пари це уявлення спільне). Наша мрія ґрунтувалася на таких принципах:
  1. Має бути цікаво і гостям, і нам. Відповідно у нас 2 свята: одне для друзів, інше для родичів.
  2. Не брати гроші в батьків (хоча б 80 % оплатити самотужки).
  3. Не вестися на провокації представників весільної індустрії та родичів.
  4. Слідувати тим традиціям, які близькі нам двом.
  5. Якомога менше пафосу і чужих людей: наприклад, ми обійшлися без тамади, організаторів, лімузина, готельного номера для фото. 

Ми чули історії про те, як пари розходяться, не витримавши весільних приготувань, як цілий рік присвячують плануванню, і подумали, що нам це не підходить. Тому вирішили жити звичним життям, називати весілля «вечіркою» або «сімейною вечерею», аж поки грім не вдарить і не надійде нам час хреститися.

Ми вирішили дотримуватися тих весільних традицій, які близькі нашому подружжю. Одна з них — вишивання рушника під ноги.


Весільний рушник своїми руками за 8 тижнів

У листопаді ми були на виставі, на сцені співали коломийок, і тут я збагнула — у мене ж немає рушників! Ледь дочекавшись антракту, я почала гуглити. Раніше дівчина вишивала 40 (!) рушників. Мені стало зле. «Все пропало», — уже хотіла казати я нареченому, аж тут згадала наш принцип про традиції і почала рахувати.

Під ноги, під коровай, під ікони… 40 буде забагато. І вирішила гаптувати один, найважливіший, — під ноги.

Я завжди любила рукоділля, у тому числі вишивання. А ще я дійсно вважаю рушник оберегом, тому підійшла до справи максимально серйозно, дослідивши традиції та правила.

Цей рушник довгий: має 2-4 метри. Середина не вишивається, тільки краї — червоними або червоно-чорними нитками. Лише з цілого полотна, натуральними нитками, не хрестиком.  Ескіз молода робить сама (можна скласти родинне дерево або вінок). Спочатку шиється чоловіча половина, права (половини відрізняються символікою: калина, квіти з жіночого боку, дубове листя, жолуді — з чоловічого). Починати роботу треба в четвер.

Коли вишиваєш рушник, не можна: 
  • нікому показувати роботу;
  • залишати голку в рушнику;
  • братися в поганому настрої;
  • залишати вузли, робити довгі протяжки;
  • поламати чи загубити голку;
  • пороти: малі огріхи то не біда.

Я вишивала родинні дерева. Родинне дерево має кілька поверхів — від трьох до восьми. Перший — зв’язок з предками, другий — сьогодення, третій — багатство, четвертий — нащадки, п’ятий — натхнення, далі — духовний розвиток і, зрештою, зв’язок з Богом. Дерево прикрашають плоди, квіти, парні птахи; квітка роду і квітка Бога починають і завершують малюнок, вони мають бути однакові. Схему складала ретельно, а оскільки сама була її авторкою, без картань змінювала деталі в процесі. 

З рушником я впоралася за два місяці (витрачала 3-4 години на тиждень). Щаслива, що наважилася! 

Ми продовжували жити так, ніби все встигнемо за 2 літні місяці. Проте є речі, які треба вирішити завчасно:
  • подати заяву до РАЦСу;
  • замовити ресторан;
  • обрати церкву;
  • запросити гостей.
Вечірку для друзів ми поєднали з розпискою, а сімейне свято — з вінчанням. 

Весільна сукня

Кілька слів про вбрання 

Кілька років тому на Площі ринок у Львові я побачила довгу вишиту сукню, яка полонила мій розум і душу. Не відпускало, аж доки я її не купила. Чуло моє серце, що у неї буде особлива місія, тож жодного разу я її не вдягнула. Коли мій майбутній чоловік освідчився, сукня полегшено зітхнула, бо її призначення набуло чітких рис.

Вишита сукня потребує вінка. Майстриня з інстаграму добре впоралася і з вінком, і з бутоньєрками. 

Я родом з півночі України, мій чоловік з Бойківщини. У себе я не чула про звичай, щоб родина молодого справляла сукню, а родина нареченої — дарувала молодому сорочку. Одним словом, у мене з’явилася ще одна сукня. І — вона була ідеальна, queen-стиль. Ця сукня потребувала корони. І з нею теж впоралася моя інста-майстриня.

Я трохи шкодую, що не подумала про фату. Добре, що дружка вдягла мені бутафорську на дівич-вечір. Нареченій треба фати хоча би для того, щоб молодий її підняв перед поцілунком, бо то неймовірно ніжно. 

Якщо я маю дві сукні, значить, йому треба два костюми. Ми пізненько схопилися, щоб шити, але вчасно — щоб підігнати за розміром. Два свята — дві сорочки й два піджаки. Купували такі, щоб він міг їх іще одягнути. На метелик чи краватку я так його і не вмовила. Правда в тому, що усе пройшло добре і без метелика; я зберегла нерви, а він не натер шию.

Ми взяли шлюб у серпні 2019 року. Прагнучи організувати незвичайне свято для друзів, ми орендували дах кіноцентру. 


 

 

 

Частина 1.
Свято на даху, або Як організувати кіновечірку для друзів і повеселитися разом з ними


Ідея орендувати дах кінотеатру виникла у нас спонтанно. Ми розглядали варіант зібрати всіх у Карпатах, винайняти будинок у Львові на вікенд; поїхати на природу. Нам залежало влаштувати таке свято, щоб задоволення отримали і друзі, і ми. 

Побувавши на кіносеансі в Lviv Film Center, ми уявили, як затишно буде сидіти під зорями серед вогників ретрогірлянд, говорити про вічне, пити вино і дивитися добре кіно. Отже, визначилися.
Плюси даху як локації:
  • Атмосферно і незвично (гості були в захваті).
  • Багато простору (пуфів для сидіння — на 70 людей).
  • Є вигоди, кіноапаратура, парасольки від дощу, пледи.
  • Локація визначає меню: ми замовляли піцу, приготували снеки (оливки, сир, чипси, цукерки тощо). 
  • Барна стійка як кухня. Ми мали свій чайник, завезли воду — з гарячими напоями проблем не було. Заклад забезпечив нас холодильником, де ми поклали інгредієнти для коктейлів. 

Мінуси:
  • Залежність від погоди. Нам пощастило: дощ почався тільки по півночі. 
  • Косяки адміністрації: звуку не було доброго; ноутбук з потрібними роз’ємами мусили шукати самостійно (і довідалися про це в день свята); на даху був безлад: наречений разом з дружбою підмітали в день вечірки та розставляли меблі.

Не врахували. З напоями ми впоралися самі: наречений робив усім гостям welcome-drink, а упродовж вечора кожен наливав собі що хотів, бо ми подбали про інгредієнти, посуд та рецепти коктейлів. Проте варто було запросити бармена.

Локація (дах кіноцентру) визначила тему свята — «кіно». Ми зробили тематичні запрошення, і друзі охоче відгукнулися на ідею прийти в костюмах (міньйон, Міні-Маус, Скажений Макс, Індіана Джонс, Супервумен, Великий Гетсбі, Гомер Сімпсон, Тіффані — і ще багато хто двіжував з нами в ту ніч. Львівський РАЦС такого ще не бачив). 

Після розписки вп’ятьох ми поїхали на дах, де на столах розклали їжу, посуд, замовили піцу. Фотографка залишилася з гостями (вони тепер мають класні знімки зі Стрийського парку). 

РАЦС, свічка і оркестр 

Зараз можна обрати будь-який РАЦС. Ми обрали за відгуками на гугл-мапс і локацією — біля Стрийського парку на вул. Франка. Онлайн зареєструватися не вдалося, але ми зручно та швидко подали документи в суботу. Я спочатку була проти урочистої церемонії, але наречений наполіг, і я дуже йому вдячна: гра оркестру, напутні слова, урочиста атмосфера коштували нам 800 з гаком гривень (зручно, що оплатити можна прямо на місці в терміналі), а для нашого неформального свята якраз потрібна була красива церемонія, яка би пояснила гостям, чому ми їх покликали (не лиш на тусовку на даху, а ще й на свято нашої сім’ї). 

Не врахували. Треба було замовити автобус, щоб довезти гостей від РАЦСу до кіноцентру: потім ми довідалися, що вони трохи розгубилися. 

Ми ще і ще раділи, що ця вечірка була суто для друзів: вони самостійно доїхали, не нарікали на складнощі зі звуком, робили коктейлі та пригощалися піцою. Родичі би того не оцінили.

У нас був орієнтовний сценарій вечірки:
  • Гощення (коктейлі, постійно поповнювали піцу, потім був торт).
  • Гра «Що? Де? Коли?» (тематичні запитання — про кіно, про друзів і про нашу пару).
  • Перший танець.
  • Танці.
  • Кіно про друзів (ми змонтували ролик).
  • Ще одне кіно. 
Гості спілкувалися, сценарій просувався, ми імпровізували. На даху запалилися вогники, небо з усіх сил стримувало дощ. Гості теж влаштували несподіванку: після ряду запитань вручили нам статуетку «Оскар». 

У нас була крута фотозона: один з кутів даху був густо прикрашений ліхтариками.
З початком дощу гості стали розходитися. З найстійкішими ми сховалися під парасолями, замотавшись пледами. Дощ падав, вогні світили, свято відбулося, було розслаблено і добре. Небо швидко проясніло, і ми провели ще кілька романтичних годин з друзями під зоряним небом, як і було заявлено в запрошеннях. 

Прибирання ми залишили на наступний ранок, і з подарунками поїхали додому.
На другий день погуляли Львовом, поїли реберця-гриль і ще зробили кількасот знімків.
Радимо: використайте максимально переваги тої локації, яку собі обираєте. 

Ми не хотіли на весіллі чужих людей (організаторів, тамади тощо). Усі клопоти розділили на двох, проте нам на нашому весіллі на даху дуже допомогли друзі.  


Весілля без організатора і тамади? Знайдіть друзів, які спростять вам життя

1. Дружби 
Серйозні, врівноважені. У мене була чудова дружка, яка знається на макіяжі та зачісках. Важливо, щоб ця людина могла заспокоїти, бути веселою, виконувати форс-мажорні завдання, розважити гостей за потреби. Це рідкісне сполучення якостей, і мені дуже пощастило мати таку подругу. 
Ідеальний дружба — помічний, веселий, витривалий психічно і фізично (розставити крісла, забрати торт, щось докупити в магазині — друг нареченого нас дуже виручив того дня). Коли після вінчання йому довелося танцювати гопака і шукати переноску, ми ще раз переконалися, що вибрали ідеального дружбу.

2. Постановниця танцю 
Ми танцювали під Zaz, Je Veux. Ми поставили танець за 3 заняття (раніше ніколи не займалися). Викладачка добре зрозуміла нашу пару, відчула темперамент і основну роль віддала чоловікові. Підхід супер, нам сподобалося. 

3. Фотограф
1 800 оброблених фото (вихідних — біля 4 тисяч). Супровід на прогулянках, виїзна фотосесія, родичі, друзі. Не знаю, хто би ще на таке підписався і за які люті гроші, якби не подруга з роботи.

4. Торт.
Уже не раз я замовляла торти в цієї кондитерки. Знаю, що вона використовує натуральні складники, підвозить торт, куди треба. Наталя привезла 4 кілограми бісквіту з ягодами, і це було смачно і зручно. 

З тортом на сімейну вечерю ми вчинили інакше. Якось в кав’ярні я побачила торт, який вповні втілював мій ідеал весільного: стриманий святковий дизайн (білий з лавандовими смужками),  вологий фіолетовий бісквіт з екстрактом лаванди, коржі перемащені чорничним варенням. Замовили два торти по півтора кілограми на 20 людей, заплатили 1200 гривень і мали чистий спокій. Гості питали рецепт.

Окремі весілля для родини та друзів — це вдвічі більше фото. Нам пощастило: фотограф — наша подруга. Найбільше знімків було з нашої весільної вечірки на даху; а загалом маємо понад 4 тисячі необроблених фото. 

Весільна фотосесія: шукайте гарні локації у своєму районі

Весільна фотосесія: шукайте гарні локації у своєму районі 

У нас було 8 фотоподій: збори наречених, РАЦС, вечірка на даху, прогулянка у Львові на 2-й день, виїзна фотосесія, фото у вінчальній сукні, вінчання, сімейна вечеря. Моя подруга — фотограф; вона й відзняла та обробила все (нагадаю, готових 1800 фото).

Для виїзної фотосесії вибрали Свірзький замок піді Львовом. Туди легко дістатися, споруда в доброму стані, поряд озерце, є дерева. Виїхали в обід, знімали години чотири. Погуляли, зробили пікнік і переконалися, що то було мудре рішення — виділити на зйомку окремий день. Ми були в суботу; зустріли ще три пари молодих, які приїхали прямо з весілля. Вони фотографувалися поспіхом, побувши на локації до години часу. Ми ж отримали насолоду від фотопрогулянки. Рекомендуємо!

А от з орендою приміщень для зйомки у день вінчання було непередбачувано складно. Я почала шукати варіанти за два тижні до вінчання: Будинок вчених (інтер’єр початку ХХ століття, «по-багатому»); вілли-музеї; ресторани, навіть в Оперний театр телефонувала! У музеях не брали слухавку, у Будинку вчених до останнього не знали, чи здадуть його повністю в оренду в день нашого вінчання; Оперний завалив ціну за пів години в кілька тисяч гривень; у ресторані з потрібним інтер’єром дозволили фотографуватися з 9:00 до 10:00 за тисячу гривень (у цей час я планувала якраз прокинутися, маючи вінчання на 16:30).

Тому локацію обрали в переддень свята: йдучи з роботи попри нашу церкву, я відмітила гарненькі будиночки, парк університету та костел з балконом — що прямо було моєю фотомрією. 

У день вінчання ми мали дуже мало часу на зйомку — 30 хвилин. Ми добре зробили, фотографуючись у своєму районі. Завдяки нашій незалежності від умов оренди якогось палацу, ми заощадили нерви, час і багато грошей. І все добре встигли!
Порада: замість ганятися за розкрученими локаціями, пошукайте гарні місцинки у своєму районі.






Частина 2.
Як влаштувати весілля для родичів і не збожеволіти 

Майже всі запрошені були з інших міст. До 16:30 вони встигли доїхати, поселитися, зібратися, пообідати. Думаю, ми добре зробили, обравши час після обіду, бо гості були розслаблені, а ми встигли все підготувати і навіть трохи пофотографуватися.

Порада: ми забронювали родичам житло, але нікого не селили в себе. Навіть не зустрічали з потягів. У цей день головні ви і ваші клопоти. Люди, які вас люблять, мають це прийняти. Ніхто не загубився і навіть не спізнився; ми ж спокійно поснідали, забрали торти, квіти на букет, коровай, помили машину.

Сценарій дня виглядав так: збори, фотографування, вінчання, ресторан.
Дружка зголосилася провести свято в ресторані. Сценарій передбачав тостування, кілька конкурсів, а також традиційних моментів (зустріч з іконами, посипання, розламування короваю, запалювання свічки, перший танець тощо — звичаї ми обрали разом, почитавши заготовки в інтернеті). Серед шістнадцяти гостей знайшлися знавці обрядових пісень і охочі викрасти наречену; вони наполегливо відхилялися від сценарію. У цьому моменті важливо було розслабитися, щоб усім було комфортно, і мати напохваті конкурси та призи, якщо раптом імпровізатори засумують. Нам це вдалося.


Вінчання. Яку церкву обрати?
 

Вінчання. Яку церкву обрати? 

Обираючи церкву, ми враховували:
  • Конфесію (греко-католицька чи православна).
  • Локацію (родичів селили недалеко від ресторану та церкви).
  • Чи душевно там всередині.
Найбільше балів у нашому рейтингу набрала Церква святого Климентія папи. Це шпилястий храм із цегли на одній з найчарівніших львівських вулиць, поблизу нашого помешкання. Протягом заручин ми відвідали кілька церков (собор Юра, Свято-Покровський, Свято-Георгіївський, церкву святої Параскеви, Андріївський храм); у Климентіївській було затишно нам обом.  

Священник нам розповів процедуру: потрібно зібрати документи (копії паспортів, довідки про хрещення, свідоцтво про шлюб), пройти науки, заповнити протокол.

За браком часу ми були скептично налаштовані щодо наук: зазвичай вони тривають до трьох місяців. Тому ми охоче скористалися нагодою прослухати весь курс одним днем. Харизматичний священник, християнське подружжя розповіли нам про свій досвід і біблійний погляд на шлюб, а монахиня-акушерка — про планування сім’ї.

Науки проходили на подвір’ї церкви святого Юра. Падали яблука, світило липневе сонце, і ми в компанії ще тридцяти закоханих пар готувалися до шлюбу.

Не врахували. Вартувало вінчання зняти на відео. Маємо кілька любительських, а цікаво почути всю службу ще раз, бо в той день було більше емоцій, ніж запам’ятовування.

Як обрати ресторан для весілля

Ми виходили з таких вимог: окрема зала на 20 людей; оформлення зі смаком; ввічливе обслуговування.

Попередньо нас зацікавили шість ресторанів — подивилися зали, прицінилися до страв, познайомилися з персоналом. І переважно розчаровувалися: якщо локація і інтер’єр добрі, обслуговування в стилі «совдеп» (один варіант ми відсунули суто через недбалість персоналу). 

Тому, коли потрапили в «Андерсен», то одразу виділили його завдяки приємній і компетентній адміністраторці. Коли вона розповіла про організацію свята в закладі, ми вже готові були давати завдаток. Здорова їжа (нуль майонезу, запікання замість смаження, власний лимонад), нетривіальні страви (у т.ч. дичина, морепродукти, овочі гриль), змога закупити фрукти, алкоголь, воду; жива музика на наш смак. Простора стильно оздоблена зала, привітний персонал (наприклад, нам без питань дозволили скористатися холодильником). Дуже доречним був літній майданчик. 

Так, були нюанси: не вистачило розеток, звукоапаратурою ресторан не забезпечує. Але ми впевнені, що «Андерсен» став нашим стовідсотковим попаданням. 

Що можна зробити власноруч

Для мене було задоволенням скласти свої букети самостійно. Pinterest і Google підкажуть, які квіти сполучити. До речі, ціна на букет у Львові починається від 1200 гривень.

Рушник. Я сама зробила оберіг для нашої родини, вплела туди найсвітліші символи й провела кілька чудових медитативних годин з ним.

Прикраси на машину. Трохи фантазії, вправності рук і фатину — і ви маєте клопотом менше.

Запрошення. Графічні онлайн-редактори творять дива. Рекомендую canva.com.

Наприкінці липня я мріяла прокинутися в вересні вже з обручкою, але все минуло так швидко, що зараз би я залюбки знову опинилася в нашому серпні, бо навіть медовий місяць в Каталонії уже позаду. 

Коли ми станцювали перед родичами, розрізали наш лавандовий торт, продовжили ресторан ще на дві години, то збагнули, що ми все зробили добре. І основне — відчуття того, що все правильно, вчасно, красиво, — є в мені й досі. Чоловік, відриваючись від матчу з тенісу, усміхається мені і каже, що згоден, усе сталося правильно.

Автор: Настя Сєрікова, весільний портал Пара молода


21.11.2019              сьогодні 7, з початку місяця 48, всього 159



◄ Попередня   Наступна ►





Ви хочете додати вашу компанію в каталог Пара Молода?
Якщо ви весільний професіонал, портал Пара Молода дає можливість, щоб про ваші послуги дізналися тисячі пар,
які готуються до весілля в Україні.

Про нас  |  Вхід / Додати фірму

2006-2019 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info