ВЕСІЛЬНА «БРАМА»
Мабуть, жодне сучасне весілля не відбувається без «брами» – обряду викупу нареченої. «Брама» має практичне значення – за наречену сплачують викуп. Та мало хто знає, що вона також слугує оберегом у день весілля: ви інколи не задумувались, чому навіть влітку для прикрашання «брами» обирають колючу ялинку або сосну? Справа в тому, що нерідко на свято намагалися пробратись недоброзичливці, колишні дівчата нареченого або колишні хлопці нареченої, щоб всіляко перешкодити весіллю або просто зіпсувати майбутнє життя молодої пари… Гілки ялини – своєрідний захист від злих думок та вчинків, які можуть бути спрямовані на молодят у такий величний день…
Звідки взялася «брама»Наші предки, маючи досвід групового шлюбу, дуже боялись кровозмішення. Тому допомагали молодим людям обирати собі пару із сусіднього племені. Зазвичай до чужої громади переходила наречена, а її батьки брали за неї викуп. Адже забирав жених не просто дівчину, а робочу силу, працьовиті руки, і, що найголовніше – дітей, які мали би народитися у цьому шлюбі.
Тому наречений змушений був компенсувати цю втрату для родини молодої. Про ціну домовлялись заздалегідь. У найдавніші часи це могли бути шкури, вівці, золото – щозавгодно. Потім вартість створення нової сім’ї переросла у грошовий еквівалент. Викуп був своєрідною гарантією добробуту нареченого, відповідно і новоствореної сім’ї. Він оплачувався напередодні весілля, а не так як зараз – в день події. Всі фінансові суперечки вирішували на заручинах у присутності досвідчених старостів, які знали в який бік повернути справу. Дівчина не брала участі в «торгах», але їй було дозволено слухати, що ж за неї пропонують – тобто “колупати піч”. З часом цей обряд розширився. Ще навіть у минулому столітті існував звичай, згідно з яким батько нареченої із старостами йшов оглядати господарку жениха.
«Шлягбам» для нареченого
Так чи інакше, традиція викупу нареченої збереглась до сьогодні, хоч і в дещо видозміненому вигляді – тепер торги відбуваються у день весілля.
У різних регіонах нашої області «брама» влаштовується по-різному. На Збаражчині, до прикладу, зберігся звичай робити «браму» десь на в’їзді до села, якщо наречений немісцевий. Молоді парубки ставлять посеред дороги стіл, на якому обов’язково має бути Образ Божий, хліб-сіль, м’ясне, солодке і пляшка горілки. В такому випадку молода підлягає не продажу, а «бартеру» – на оковиту, замість якої частенько у пляшки з етикетками наливають воду. Тому заведено куштувати її тут же, під час «брами». Участі у торгах наречений не бере, він спостерігає збоку. Коли «ціна» встановлена – заведено, щоб молодий все ж випив із сільськими парубками – це своєрідний прийом його в общину його дружини. Лише після того, як парубки виторгують достатню кількість горілки – «шлягбам» забирають з дороги (саме так ще називають в народі «браму»).
Коли наречений разом з дружбами та друзями (з своєю «свитою») приїжджає по наречену до батьківського дому, його очікує ще одна перешкода. Стіл, оформлений так само, як і попередній, але тепер наречену продають не чужі люди («запорожці»), а брат, сестра або найменший хлопчик у родині. Нерідко сума обговорена заздалегідь: це можуть бути не гроші, а подарунок для малюка, який «продає» наречену. Але на брамі заведено випити. Нареченому все ж варто утриматись від цього. Тож зрозуміло, навіщо з ним на викуп йдуть дружби.
Одна цікава деталь: якщо хтось привітався за руку з обох боків столу (тобто гість з боку нареченого з гостем з боку нареченої) – торг можна вважати завершеним. Навіть якщо ще нічого не вирішено. Отже, коли побачите свого друга по той бік «брами» – не поспішайте з ним вітатись, інакше можете зірвати важливу місію.
«А ваша молода крива і страшна» або Як не зірвати весілля
Це один із етапів весілля, під час якого прийнято жартувати, тому дружбами обирають тих людей, які володіють почуттям гумору. Нерідко в якості викупу за молоду сиплять дрібні копійки, кажучи, що вона не така вже й красива. Та часто в ході торгів жарти стають занадто образливими. Бували випадки, коли весілля закінчувалось вже на «брамі». Приміром, коли гості з боку нареченої обзивали всіляко нареченого, казали, що він не вартий їхньої нареченої, а якщо він все ж її хоче забрати – мусить гідно заплатити. Або ж мені відомий випадок, коли нареченому назвали таку суму, що він зі словами «Ну і живіть собі з нею» розвернувся і пішов.
Є ще й такий елемент «брами», коли до нареченого виходить «підставна» наречена («молодуха») – чоловік, переодягнений у весільну сукню. Коренями цей обряд сягає у ті часи, коли вважалось неетичним, щоб молодша донька виходила заміж раніше за старших. Іншими словами, замість неї могли «підсунути» старшу сестру, а жених міг і одружитись, адже не завжди молодята були знайомим до весілля. Дівчина могла й не знати, що посватали саме її, якщо всю справу вирішували батьки.
Коли торги закінчені – молода виходить, стіл забирають, і молоді «кланяються» одне одному, роблячи по кроку назустріч. Раніше цей обряд відбувався дещо по-іншому. Молодий намагався підійти ближче до дому молодої, а вона – ближче до «брами». Хто переміг – той буде головою сім'ї. Зараз, в час гендерної рівності, ніхто не рветься стати «головою», відповідно перше «кланання» організовують так, щоб це було красиво, а не схоже на змагання. Після «кланання» молода чіпляє молодому «букетик», цілує всіх гостей, які прийшли з ним, і весілля переходить на новий етап – «кланання батькам».
Автор: Оля Терещук. Спеціально для весільного порталу Пара молода
24.01.2011