ВЕСІЛЬНА “БРАМА”

Мабуть, жодне сучасне весілля не відбувається без «брами» – обряду викупу нареченої. «Брама» має практичне значення – за наречену сплачують викуп. Та мало хто знає, що вона також слугує оберегом у день весілля: ви інколи не задумувались, чому навіть влітку для прикрашання «брами» обирають колючу ялинку або сосну? Справа в тому, що нерідко на свято намагалися пробратись недоброзичливці, колишні дівчата нареченого або колишні хлопці нареченої, щоб всіляко перешкодити весіллю або просто зіпсувати майбутнє життя молодої пари… Гілки ялини – своєрідний захист від злих думок та вчинків, які можуть бути спрямовані на молодят у такий величний день…

Звідки взялася «брама»
Наші предки, маючи досвід групового шлюбу, дуже боялись кровозмішення. Тому допомагали молодим людям обирати собі пару із сусіднього племені. Зазвичай до чужої громади переходила наречена, а її батьки брали за неї викуп. Адже забирав жених не просто дівчину, а робочу силу, працьовиті руки, і, що найголовніше – дітей, які мали би народитися у цьому шлюбі.
Тому наречений змушений був компенсувати цю втрату для родини молодої. Про ціну домовлялись заздалегідь. У найдавніші часи це могли бути шкури, вівці, золото – щозавгодно. Потім вартість створення нової сім’ї переросла у грошовий еквівалент. Викуп був своєрідною гарантією добробуту нареченого, відповідно і новоствореної сім’ї. Він оплачувався напередодні весілля, а не так як зараз – в день події. Всі фінансові суперечки вирішували на заручинах у присутності досвідчених старостів, які знали в який бік повернути справу. Дівчина не брала участі в «торгах», але їй було дозволено слухати, що ж за неї пропонують – тобто “колупати піч”. З часом цей обряд розширився. Ще навіть у минулому столітті існував звичай, згідно з яким батько нареченої із старостами йшов оглядати господарку жениха.

«Шлягбам» для нареченого
Так чи інакше, традиція викупу нареченої збереглась до сьогодні, хоч і в дещо видозміненому вигляді – тепер торги відбуваються у день весілля.
У різних регіонах нашої області «брама» влаштовується по-різному. На Збаражчині, до прикладу, зберігся звичай робити «браму» десь на в’їзді до села, якщо наречений немісцевий. Молоді парубки ставлять посеред дороги стіл, на якому обов’язково має бути Образ Божий, хліб-сіль, м’ясне, солодке і пляшка горілки. В такому випадку молода підлягає не продажу, а «бартеру» – на оковиту, замість якої частенько у пляшки з етикетками наливають воду. Тому заведено куштувати її тут же, під час «брами». Участі у торгах наречений не бере, він спостерігає збоку. Коли «ціна» встановлена – заведено, щоб молодий все ж випив із сільськими парубками – це своєрідний прийом його в общину його дружини. Лише після того, як парубки виторгують достатню кількість горілки – «шлягбам» забирають з дороги (саме так ще називають в народі «браму»).
Коли наречений разом з дружбами та друзями (з своєю «свитою») приїжджає по наречену до батьківського дому, його очікує ще одна перешкода. Стіл, оформлений так само, як і попередній, але тепер наречену продають не чужі люди («запорожці»), а брат, сестра або найменший хлопчик у родині. Нерідко сума обговорена заздалегідь: це можуть бути не гроші, а подарунок для малюка, який «продає» наречену. Але на брамі заведено випити. Нареченому все ж варто утриматись від цього. Тож зрозуміло, навіщо з ним на викуп йдуть дружби.
Одна цікава деталь: якщо хтось привітався за руку з обох боків столу (тобто гість з боку нареченого з гостем з боку нареченої) – торг можна вважати завершеним. Навіть якщо ще нічого не вирішено. Отже, коли побачите свого друга по той бік «брами» – не поспішайте з ним вітатись, інакше можете зірвати важливу місію.

«А ваша молода крива і страшна» або Як не зірвати весілля
Це один із етапів весілля, під час якого прийнято жартувати, тому дружбами обирають тих людей, які володіють почуттям гумору. Нерідко в якості викупу за молоду сиплять дрібні копійки, кажучи, що вона не така вже й красива. Та часто в ході торгів жарти стають занадто образливими. Бували випадки, коли весілля закінчувалось вже на «брамі». Приміром, коли гості з боку нареченої обзивали всіляко нареченого, казали, що він не вартий їхньої нареченої, а якщо він все ж її хоче забрати – мусить гідно заплатити. Або ж мені відомий випадок, коли нареченому назвали таку суму, що він зі словами «Ну і живіть собі з нею» розвернувся і пішов.
Є ще й такий елемент «брами», коли до нареченого виходить «підставна» наречена («молодуха») – чоловік, переодягнений у весільну сукню. Коренями цей обряд сягає у ті часи, коли вважалось неетичним, щоб молодша донька виходила заміж раніше за старших. Іншими словами, замість неї могли «підсунути» старшу сестру, а жених міг і одружитись, адже не завжди молодята були знайомим до весілля. Дівчина могла й не знати, що посватали саме її, якщо всю справу вирішували батьки.
Коли торги закінчені – молода виходить, стіл забирають, і молоді «кланяються» одне одному, роблячи по кроку назустріч. Раніше цей обряд відбувався дещо по-іншому. Молодий намагався підійти ближче до дому молодої, а вона – ближче до «брами». Хто переміг – той буде головою сім'ї. Зараз, в час гендерної рівності, ніхто не рветься стати «головою», відповідно перше «кланання» організовують так, щоб це було красиво, а не схоже на змагання. Після «кланання» молода чіпляє молодому «букетик», цілує всіх гостей, які прийшли з ним, і весілля переходить на новий етап – «кланання батькам».

Автор: Оля Терещук. Спеціально для весільного порталу "Пара молода".