ВЕСІЛЬНІ ТРАДИЦІЇ: «ЗАЛЬОТИ»
Передвесільні обряди починаються традиційно сватанням (на окремих територіях Східної та Південної України цей ритуал називається «зальотами»). І хоча традиція сватання виникла вже у період вищого розвитку людської свідомості, вона зберігає відголоси прадавніх ритуалів.

Художник Микола Пимоненко «Свати»
Знаком вдалого сватання було ритуальне «зв’язування» чи «перев’язування» сватів вишитими рушниками, а хлопця – хустиною. Що очевидно є відгомоном давнього звичаю зв’язувати гостей-чужинців, поки представники роду дівчини не з’ясували чи правду говорили чужинці, щоб вирішити чи можна в цю сім’ю віддавати дівчину. На знак відмови, дівчина виносила гарбуза.
За іншим сценарієм, свати розігрували сцену багатих купців з далекої землі, які приїхали за дорогим товаром. Ця традиція є відлунням періоду віддання дівчини іншому роду чи племені за викуп. Інші елементи такого сватання подібні до попереднього. Часто два сценарії накладаються, подекуди з’являються відмінності. Наприклад, дівчина на знак згоди подає чарки для горілки або дарує вишиту сорочку.
Сватання, як правило, відбувалось пізно ввечері або вночі, щоб у разі відмови зберегти його в таємниці. Тому обрядові пісні під час сватання не співались.
Текст: Людмила Бойко, весільний портал «Пара молода»
29.11.2012