|
|  | | | | | | По той бік гора,
По цей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря. | | Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька?
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька. | | Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому! |
| | | | | | | Понад воду лавка киват ся
По ній іде Ганка боїт ся
Я тя переведу Ганичко по воді
Лем ня переночуй в коморі | | Коси твої по плечах розпустились
Як у весільному танці крутились
А під віночком рута зелена
Люба моя дорога наречена | | Ой їхало весілля попід нашу грушку,
Зачепило за гілляку, загубило дружку.
Ой їхало весілля попід нашу хату,
Зачепило за гілляку, загубило сваху.
Грай, музико, коли граєш, коли добрий смичок маєш,
А не граєш, не дури, даром грошей не бери. |
| |
| | | | | | | Реклама від Google | | А в саду моїм вже яблуня цвіте.
Та чого ж і досі мила не іде.
Я мов ніжну квітку полюбив її.
Про мою любов співають солов’ї.
Я мов ніжну квітку полюбив її.
Про мою любов співають солов’ї. | | Ой летіла горлиця через сад,
Через сад, гей!
Розпустила пір’ячко на весь сад,
Гей, на весь сад! |
| | | | | | | «Ой Марічко, чичири,
Чичири, чичири,
Розчеши ми кучері,
Кучері, кучері». | | «Ой маю я чорні брови,
Маю карі очі!
Чом ти мене, козаченьку,
Любити не хочеш?» | | Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай! |
| | |
| | | | Ой кум до куми залицявся,
Посіяти конопельки обіцявся.
Він сіяв, присівав,
Присіваючи казав:
«Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!» | | Реклама від Google | | Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре. |
| | | | | | | Мав я раз дівчиноньку чепурненьку,
Любу щебетушечку рум’яненьку.
Гей, гей, га, уха-ха,
Дівчино-рибчино молода. (двічі) | | «Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш – забувай, забувай.
Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш – забувай!» | | Казав мені батько,
Щоб я оженився,
По досвідках не ходив (двічі)
Тай й не волочився. (двічі) |
| | | | |
| | Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.
Вони пили, вуркотіли,
Ізнялися, полетіли. | | Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять. | | Реклама від Google |
| | | | | | | Жито, мамцю, жито, мамцю, жито – не полова.
Як дівчину не любити, коли чорноброва?
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито – не пшениця.
Як дівчину не любити, коли чепуриться? | | Дощик, дощик
Крапає дрібненько...
Я ж думала, я ж думала –
Запорожець, ненько! | | За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого.
Під тим дубом криниця стояла,
Там дівчина воду набирала. |
| | | | | | | «Добривечір, дівчино, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?» (двічі)
«Чи то ж би я розуму не мала, (двічі)
Щоб я тобі правдоньку сказала!» (двічі) | | «Дівчино-рибчино,
Здорова була!
Чи вже ж ти, серденько,
Мене забула?» | | Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав:
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав. |
| |
| | | | | | | Реклама від Google | | Коло мої хати
Зацвіли блавати,
Хтіли мене мати
Восени віддати. | | Гаю, гаю, зелен розмаю,
Любив дівчину, сам добре знаю.
Любив дівчину півтора року,
Доки не дізнали вороги збоку. |
| | | | | | | Ой ти, душечко, наша Марічка...
Помаленьку йдіте.
Помаленьку йдіте,
Пилом не пиліте,
Щоб нашая пава
Пилом не припала. Гу! | | опав, копав криниченьку
Неділеньку-дві...
Любив козак дівчиноньку
Людям – не собі! | | Ми думали: свати багаті...
Ми думали: свати багаті,
Коли ж вони вбогі,
їх коні безногі |
| | |
| |  | | Болить мене головонька від самого чола,
Не бачила миленького ні сьогодні, ні вчора.
Ой, здається, не журюся, в тугу не вдаюся,
А як вийду за ворота, від вітру й валюся. | | Реклама від Google | | «Мати моя, мати, щось маю казати:
Вже літа проходять, а я нежонатий.
Посію я жито – ні з ким жито жати,
Сяду спочивати – ні з ким розмовляти». |
| | | | | | | Голуб сивий, голуб сивий, голубка сивіша,
Батько милий, мати мила, дівчина миліша.
Як я з батьком посварюся – гріха наберуся,
З дівчиною як зійдуся – не наговорюся. | | За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть. | | Червоная калина
Вікно нам заслонила.
Пішли дружки ламати,
Не далася їм взяти.
Пішла Маруся сама |
| | | | |
| | Болить мене головонька
Ще й межи плечима.
Дайте мені докторика
З чорними очима. | | Сухая верба, сухая верба сухі листочки скидає.
Бідна дівчина і нерозумна, що за козаком вмліває. (2)
Якби я мала пташинні крильця, якби я вміла літати, полетіла б я на Україну свого милого шукати. (2) | | Реклама від Google |
| | | | | | | Пісня зачалась, я дивлюсь на тебе,
Ангелю білим зіткана,
Дай ми ручку, доню моя, потанцуємо разом
На твій весільний день. | | Як я була мала, мала,
Колисала мене мама,
То в колисці, то в коробці,
Тепер мене люблять хлопці. | | Відчиняй, мати, хату. (2)
Ведем ти’ пелехату.
Відчиняй, мати, скриню. (2)
Веде ти’ господиню. |
| | | | | | | | Цю пісню починають виконувати дівчата під час благословення батьками молодої пари в момент, коли весільний староста просить це зробити втретє. Пісню продовжують виконувати протягом всього обряду випроваджання молодих до шлюбу (до свекрів) з хати, з подвір'я. | | Вдайся нам, короваю, (2)
Кращий ще від Дунаю.
А ще вищий від плота, (2)
А ще кращий від злота. | | Наш староста впали з моста, аж ноги задерли.
А свати так реготали, аж мало не вмерли.
А ти мені не співай, бо то так не буде,
Вилізла ти’ вош на груди, гавкає на люди. |
| | | | | | | Ой мак сію, та не шальвію,
Дякую вам, дівчатонька, за компанію. (2)
Ой мак сію, та не рутоньку,
Дякую вам, дівчатонька, за порадоньку. (2) | | - Ой, Гандзуню, Гандзуню,
Скажи мені правдуню,
Які в тебе гості були? | | Гей до Львова дороженька, до Львова
Обсаджена виноградом довкола.
Ой там, ой там Марусенька заснула,
Прийшов, прийшов єї батько – не чула. |
1 2 Наступна
|
