|
|  | |  | |  | | Болить мене головонька від самого чола, Не бачила миленького сьогодні і вчора. Ой, бачиться, що журюся, в тугу не вдаюся, А як вийду на вулицю, - від вітру валюся. | | Ой у полі сосна Штири роки росла. «Пригадай дівчино, При кому ти зросла?» | | «Ой ти дівчино, ти, червоная роже, Винеси тебе за воротенька, боже! Ой ти, дівчино, ти, червона калино, Чого ся тобі так личенько змінило? |
|  | |  | |  | | Зійшло, зійшло яснеє сонце Над зелений гай. «Устань, устань, дівко Явдошко, Цей сон відгадай». | | Ой приїхав козаченько з поля, Та прив’язав коня до явора. Та прив’язав коня до явора, А сам пішов до синього моря. | | «Ой похилися ти, сухий дубе крайній, Ой повернися, мій милий стародавній». «Ой не вернуся, дівчино, не вернуся, Ти замуж не йди, я ще не женюся. |
|
| |  | |  | | Реклама від Google | | «Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький, Де ж ти, хмелю, зимував, що не розвивався? Ой сину ж мій, сину, сину молоденький, Де ж ти, сину, ночував, що й не роззувався?»
| | «По садочку й ходжу, виноград саджу, Через тебе, моя мамко, нежонатий ходжу». «Женися, синочку, женися, женися, Лиш дивися, кого береш, дивися, дивися! |
|  | |  | |  | | Під горою деркач дере, А мене, мамо, аж жаль бере, (2) Дери, дери, деркаченьку, - Та сватай мене, козаченьку! (2) | | «Зеленая моя дубрівонько, Чом рано не сходиш, Молодая дівчинонько, Чом гулять не виходиш?» | | Ізойду я та на гороньку, Стану, гляну на погодоньку, З погодоньки дрібен дощик іде, Та вже мені надокучило |
|  | |
| |  | | Ой під гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, Пливе Дунайчистий та бистренький, А над тим Дунаєм явір зелененький, Під явором, під явором коник вороненький, На конику сидить козак молоденький. | | Реклама від Google | | Ой на горі льон, льон в долину схилився, А у вдови один син та ще й не женився. (2) «Нене ж моя, нене, ожени ти мене, Висватай дівчину кращую від мене!» (2) |
|  | |  | |  | | Ой днесь була неділя, Завтра понеділок: Посіяла, мамко, жито, Зродився барвінок. | | Ой у полі криниченька на чотири зводи, Там козаки напували воронії коні. Там дівчина воду брала, руту поливала, Молодого козаченька в гостеньки прохала: | | «Ой там в борі два явори, третій зелененький, Не женися, мій синочку, бо ще молоденький!» «Ой якби ти, мати, знала, що кохання може, Сама би ти мні сказала: женися, небоже!» |
|  | |  | |
| | Ой підгаєм, гаєм зелененьким, Ой там брала дівчинонька льон дрібненький; Ой там брала, брала та й стелила, До тихого Дунаєчку говорила: | | Ой гук, мати, гук, Та де чумаки п'ють. Та веселая тая уличенька, Куди ж вони йдуть. | | Реклама від Google |
|  | |  | |  | | Ой у полі криниця безодна, Рине вода холодная зо дна, А в козака та дівчинонька одна, Чуть на неї худу славу щодня. | | Тече річка невеличка, Піду, перескочу. Віддай мене, моя мати, За кого я хочу. | | «Ой ти мати, мати, Час мене заміж дати! Час мене поміж люде, Чи не лучче мені буде?» |
|  | |  | |  | | Спать мені не хочеться, І сон мене не бере, Та нікому пригорнути Молодої мене. | | Тече вода каламутна. «Мила моя, чого-сь смутна?» «Я не смутна, лем сердита: Через тебе-м зночі бита. | | Тече річка невеличка З вишневого саду... Кличе козак дівчиноньку Собі на пораду. Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! Кличе козак дівчиноньку Собі на пораду. |
|
| |  | |  | | Реклама від Google | | У сусіда хата біла, У сусіда жінка мила, А у мене ні хатинки, Нема щастя, нема жінки. | | Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. |
|  | |  | |  | | Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона булa? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов'язали - Така доля моя! Гірка доля моя! | | Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? | | Я в середу родилася, Кажуть люди – горе. Не піду я за старого – Бородою коле. |
|  | |
| |  | | По той бік гора, По цей бік гора, Поміж тими крутими горами Сходила зоря. | | Реклама від Google | | Ой, чий то кінь стоїть, Що сива гривонька? Сподобалась мені, Сподобалась мені Тая дівчинонька. |
|  | |  | |  | | Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому, Тільки світи миленькому, Як іде додому! | | Ой їхало весілля попід нашу грушку, Зачепило за гілляку, загубило дружку.
Ой їхало весілля попід нашу хату, Зачепило за гілляку, загубило сваху.
Грай, музико, коли граєш, коли добрий смичок маєш, А не граєш, не дури, даром грошей не бери. | | Понад воду лавка киват ся По ній іде Ганка боїт ся Я тя переведу Ганичко по воді Лем ня переночуй в коморі |
|  | |  | |
| | Коси твої по плечах розпустились Як у весільному танці крутились А під віночком рута зелена Люба моя дорога наречена | | А в саду моїм вже яблуня цвіте. Та чого ж і досі мила не іде. Я мов ніжну квітку полюбив її. Про мою любов співають солов’ї. Я мов ніжну квітку полюбив її. Про мою любов співають солов’ї. | | Реклама від Google |
|  | |  | |  | | Ой летіла горлиця через сад, Через сад, гей! Розпустила пір’ячко на весь сад, Гей, на весь сад! | | «Ой Марічко, чичири, Чичири, чичири, Розчеши ми кучері, Кучері, кучері». | | «Ой маю я чорні брови, Маю карі очі! Чом ти мене, козаченьку, Любити не хочеш?» |
|  | |  | |  | | Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує – серденько мре. | | Ніч яка місячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! | | Ой кум до куми залицявся, Посіяти конопельки обіцявся. Він сіяв, присівав, Присіваючи казав: «Ти, кума, ти, душа, Ти кругом, кума, ох і хороша!» |
|  | |  | |  | | Мав я раз дівчиноньку чепурненьку, Любу щебетушечку рум’яненьку. Гей, гей, га, уха-ха, Дівчино-рибчино молода. (двічі) | | «Ой, дівчино, шумить гай, Кого любиш – забувай, забувай. Ой, дівчино, шумить гай, Кого любиш – забувай!» | | Казав мені батько, Щоб я оженився, По досвідках не ходив (двічі) Тай й не волочився. (двічі) |
1 2 3 Наступна
|