|
|  | |  | |  | | «Ой похилися ти, сухий дубе крайній,
Ой повернися, мій милий стародавній».
«Ой не вернуся, дівчино, не вернуся,
Ти замуж не йди, я ще не женюся. | | «Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зимував, що не розвивався?
Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, ночував, що й не роззувався?»
| | Під горою деркач дере,
А мене, мамо, аж жаль бере, (2)
Дери, дери, деркаченьку, -
Та сватай мене, козаченьку! (2) |
|  | |  | |  | | «Зеленая моя дубрівонько,
Чом рано не сходиш,
Молодая дівчинонько,
Чом гулять не виходиш?» | | Ізойду я та на гороньку,
Стану, гляну на погодоньку,
З погодоньки дрібен дощик іде,
Та вже мені надокучило | | Ой під гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Пливе Дунайчистий та бистренький,
А над тим Дунаєм явір зелененький,
Під явором, під явором коник вороненький,
На конику сидить козак молоденький. |
| |
| |  | |  | | | Реклама від Google | | Ой на горі льон, льон в долину схилився,
А у вдови один син та ще й не женився. (2)
«Нене ж моя, нене, ожени ти мене,
Висватай дівчину кращую від мене!» (2) | | «По садочку й ходжу, виноград саджу,
Через тебе, моя мамко, нежонатий ходжу».
«Женися, синочку, женися, женися,
Лиш дивися, кого береш, дивися, дивися! |
|  | |  | |  | | Ой у полі криниченька на чотири зводи,
Там козаки напували воронії коні.
Там дівчина воду брала, руту поливала,
Молодого козаченька в гостеньки прохала: | | Ой днесь була неділя,
Завтра понеділок:
Посіяла, мамко, жито,
Зродився барвінок. | | «Ой там в борі два явори, третій зелененький,
Не женися, мій синочку, бо ще молоденький!»
«Ой якби ти, мати, знала, що кохання може,
Сама би ти мні сказала: женися, небоже!» |
|  | |
| |  | | Ой підгаєм, гаєм зелененьким,
Ой там брала дівчинонька льон дрібненький;
Ой там брала, брала та й стелила,
До тихого Дунаєчку говорила: | | Реклама від Google | | Ой гук, мати, гук,
Та де чумаки п'ють.
Та веселая тая уличенька,
Куди ж вони йдуть. |
|  | |  | |  | | Ой у полі криниця безодна,
Рине вода холодная зо дна,
А в козака та дівчинонька одна,
Чуть на неї худу славу щодня. | | «Ой ти мати, мати,
Час мене заміж дати!
Час мене поміж люде,
Чи не лучче мені буде?» | | Тече річка невеличка,
Піду, перескочу.
Віддай мене, моя мати,
За кого я хочу. |
|  | |  | |
| | Спать мені не хочеться,
І сон мене не бере,
Та нікому пригорнути
Молодої мене. | | Тече вода каламутна.
«Мила моя, чого-сь смутна?»
«Я не смутна, лем сердита:
Через тебе-м зночі бита. | | Реклама від Google |
|  | |  | |  | | Тече річка невеличка
З вишневого саду...
Кличе козак дівчиноньку
Собі на пораду.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Кличе козак дівчиноньку
Собі на пораду. | | У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила,
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки. | | Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає. |
|  | |  | |  | | Чи я в лузі не калина була,
Чи я в лузі не червона булa?
Взяли ж мене поламали
І в пучечки пов'язали -
Така доля моя!
Гірка доля моя! | | Чого ж вода каламутна,
Чи не хвиля збила?
Чого ж і я така смутна,
Чи не мати била? | | Я в середу родилася,
Кажуть люди – горе.
Не піду я за старого –
Бородою коле. |
| |
| |  | |  | | | Реклама від Google | | По той бік гора,
По цей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря. | | Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька?
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька. |
|  | |  | |  | | Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому! | | Ой їхало весілля попід нашу грушку,
Зачепило за гілляку, загубило дружку.
Ой їхало весілля попід нашу хату,
Зачепило за гілляку, загубило сваху.
Грай, музико, коли граєш, коли добрий смичок маєш,
А не граєш, не дури, даром грошей не бери. | | Понад воду лавка киват ся
По ній іде Ганка боїт ся
Я тя переведу Ганичко по воді
Лем ня переночуй в коморі |
|  | |
| |  | | Коси твої по плечах розпустились
Як у весільному танці крутились
А під віночком рута зелена
Люба моя дорога наречена | | Реклама від Google | | А в саду моїм вже яблуня цвіте.
Та чого ж і досі мила не іде.
Я мов ніжну квітку полюбив її.
Про мою любов співають солов’ї.
Я мов ніжну квітку полюбив її.
Про мою любов співають солов’ї. |
|  | |  | |  | | Ой летіла горлиця через сад,
Через сад, гей!
Розпустила пір’ячко на весь сад,
Гей, на весь сад! | | «Ой Марічко, чичири,
Чичири, чичири,
Розчеши ми кучері,
Кучері, кучері». | | «Ой маю я чорні брови,
Маю карі очі!
Чом ти мене, козаченьку,
Любити не хочеш?» |
|  | |  | |
| | Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре. | | Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай! | | Реклама від Google |
|  | |  | |  | | Ой кум до куми залицявся,
Посіяти конопельки обіцявся.
Він сіяв, присівав,
Присіваючи казав:
«Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!» | | Мав я раз дівчиноньку чепурненьку,
Любу щебетушечку рум’яненьку.
Гей, гей, га, уха-ха,
Дівчино-рибчино молода. (двічі) | | «Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш – забувай, забувай.
Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш – забувай!» |
|  | |  | |  | | Казав мені батько,
Щоб я оженився,
По досвідках не ходив (двічі)
Тай й не волочився. (двічі) | | Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять. | | Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.
Вони пили, вуркотіли,
Ізнялися, полетіли. |
|  | |  | |  | | Дощик, дощик
Крапає дрібненько...
Я ж думала, я ж думала –
Запорожець, ненько! | | Жито, мамцю, жито, мамцю, жито – не полова.
Як дівчину не любити, коли чорноброва?
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито – не пшениця.
Як дівчину не любити, коли чепуриться? | | За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого.
Під тим дубом криниця стояла,
Там дівчина воду набирала. |
1 2 3 Наступна
|
