|
| | | | | | | Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька?
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька. | | Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому! | | Ой їхало весілля попід нашу грушку,
Зачепило за гілляку, загубило дружку.
Ой їхало весілля попід нашу хату,
Зачепило за гілляку, загубило сваху.
Грай, музико, коли граєш, коли добрий смичок маєш,
А не граєш, не дури, даром грошей не бери. |
| | |  | | | | Коси твої по плечах розпустились
Як у весільному танці крутились
А під віночком рута зелена
Люба моя дорога наречена | | А в саду моїм вже яблуня цвіте.
Та чого ж і досі мила не іде.
Я мов ніжну квітку полюбив її.
Про мою любов співають солов’ї.
Я мов ніжну квітку полюбив її.
Про мою любов співають солов’ї. | | Понад воду лавка киват ся
По ній іде Ганка боїт ся
Я тя переведу Ганичко по воді
Лем ня переночуй в коморі |
| | | | | | | Ой летіла горлиця через сад,
Через сад, гей!
Розпустила пір’ячко на весь сад,
Гей, на весь сад! | | «Ой Марічко, чичири,
Чичири, чичири,
Розчеши ми кучері,
Кучері, кучері». | | «Ой маю я чорні брови,
Маю карі очі!
Чом ти мене, козаченьку,
Любити не хочеш?» |
| | | | | | | Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай! | | Ой кум до куми залицявся,
Посіяти конопельки обіцявся.
Він сіяв, присівав,
Присіваючи казав:
«Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!» | | Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре. |
| | | | | | | «Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш – забувай, забувай.
Ой, дівчино, шумить гай,
Кого любиш – забувай!» | | Мав я раз дівчиноньку чепурненьку,
Любу щебетушечку рум’яненьку.
Гей, гей, га, уха-ха,
Дівчино-рибчино молода. (двічі) | | Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять. |
| | | | | | | Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.
Вони пили, вуркотіли,
Ізнялися, полетіли. | | Казав мені батько,
Щоб я оженився,
По досвідках не ходив (двічі)
Тай й не волочився. (двічі) | | За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого.
Під тим дубом криниця стояла,
Там дівчина воду набирала. |
| | | | | | | Жито, мамцю, жито, мамцю, жито – не полова.
Як дівчину не любити, коли чорноброва?
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито – не пшениця.
Як дівчину не любити, коли чепуриться? | | Дощик, дощик
Крапає дрібненько...
Я ж думала, я ж думала –
Запорожець, ненько! | | «Дівчино-рибчино,
Здорова була!
Чи вже ж ти, серденько,
Мене забула?» |
| | | | | | | «Добривечір, дівчино, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?» (двічі)
«Чи то ж би я розуму не мала, (двічі)
Щоб я тобі правдоньку сказала!» (двічі) | | Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав:
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав. | | Голуб сивий, голуб сивий, голубка сивіша,
Батько милий, мати мила, дівчина миліша.
Як я з батьком посварюся – гріха наберуся,
З дівчиною як зійдуся – не наговорюся. |
| | | | | | | Ой ти, душечко, наша Марічка...
Помаленьку йдіте.
Помаленьку йдіте,
Пилом не пиліте,
Щоб нашая пава
Пилом не припала. Гу! | | Червоная калина
Вікно нам заслонила.
Пішли дружки ламати,
Не далася їм взяти.
Пішла Маруся сама | | Болить мене головонька
Ще й межи плечима.
Дайте мені докторика
З чорними очима. |
| | |  | |  | | Гаю, гаю, зелен розмаю,
Любив дівчину, сам добре знаю.
Любив дівчину півтора року,
Доки не дізнали вороги збоку. | | опав, копав криниченьку
Неділеньку-дві...
Любив козак дівчиноньку
Людям – не собі! | | «Мати моя, мати, щось маю казати:
Вже літа проходять, а я нежонатий.
Посію я жито – ні з ким жито жати,
Сяду спочивати – ні з ким розмовляти». |
| | | | | | | Ми думали: свати багаті...
Ми думали: свати багаті,
Коли ж вони вбогі,
їх коні безногі | | За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть. | | Коло мої хати
Зацвіли блавати,
Хтіли мене мати
Восени віддати. |
| | | | | | | Болить мене головонька від самого чола,
Не бачила миленького ні сьогодні, ні вчора.
Ой, здається, не журюся, в тугу не вдаюся,
А як вийду за ворота, від вітру й валюся. | | Козаче, козаче, я тобі не віру:
Зрубав-ись калину на моїм подвіру. (2)
Зрубав-ись калину, калину гіляву,
Зрадив-ись дівчину на личку рум’яну. (2) | | -Прийди, прийди, мій Степане,
Нема тата, ані мами.
Ой гуляла, то з тим, то з тим,
На остатку з сліпим Костем. |
| | | | | | | Не жаль мені за горнець, що скипів з водою,
А жаль мені на попа, що звінчав з бідою.(2)
А піду я до попа, буду ся сварити:
-Звінчав-їсь мя із бідою, не маю з ким жити.(2) | | А звідси гора, звідси другая,
Межи тими, тими гороньками ясная зоря. (2)
А я не казав, що зоря зійшла,
А то моя, моя гарна любка по воду пішла. (2) | | Ой дивно нам, дивно, (2)
Що матінки не видно.
Що не прийде до хати (2)
Донечку дарувати. |
| | | | | | | Наш староста впали з моста, аж ноги задерли.
А свати так реготали, аж мало не вмерли.
А ти мені не співай, бо то так не буде,
Вилізла ти’ вош на груди, гавкає на люди. | | Як ішов я до дівчини, зозуля кувала,
Як прийшов я під віконце, то вона вже спала.
Чогось тоді не прийшов, як я ти’ казала,
Тепер мені не калатай, бо – м позамикала | | Ой хмариться. Дощ буде,
Признаюся вам, люди,
Через свою сваволю
Попалася в неволю. |
| | | | | | | Відчиняй, мати, хату. (2)
Ведем ти’ пелехату.
Відчиняй, мати, скриню. (2)
Веде ти’ господиню. | | Вдайся нам, короваю, (2)
Кращий ще від Дунаю.
А ще вищий від плота, (2)
А ще кращий від злота. | | Ой під гаєм зелененьким (2)
Брала вдова льон дрібненький, (2)
Брала, брала, добирала (2)
Та й так собі заспівала: (2) |
| | | | | | | Сухая верба, сухая верба сухі листочки скидає.
Бідна дівчина і нерозумна, що за козаком вмліває. (2)
Якби я мала пташинні крильця, якби я вміла літати, полетіла б я на Україну свого милого шукати. (2) | | Ой ти, горо крем’яная, лупайся, лупайся.
Ти , дівчино, кого любиш, признайся, признайся. (2)
Хіба би я з піску була, то би-мся лупала.
Хіба би я дурна була, щоби-мся признала.(2) | | Тече річка невеличка з вишневого саду,
Кличе козак дівчиноньку собі на пораду.
*Гей, гей, гей, гей! Гей, гей, гей, гей!
Кличе козак дівчиноньку собі на пораду. |
| | | | | | | Як ішов я від своєй дівчини,
Світив місяць високо.
Вона мене вікном виглядала,
Чи зайшов я далеко. | | Ой мак сію, та не шальвію,
Дякую вам, дівчатонька, за компанію. (2)
Ой мак сію, та не рутоньку,
Дякую вам, дівчатонька, за порадоньку. (2) | | Віддала-м ся молодою,
Зажурився милий мною:
Ні зварити, ні спечи,
Хотів ми ся відричи. |
| | | | | | | - Порахуй, козаче, кілько зір на небі,
А як порахуєш, то піду за тебе.
-Візьми ти, дівчино, кинь камінь у воду,
Як той камінь сплине, тогди я тя возьму. | | Цю пісню починають виконувати дівчата під час благословення батьками молодої пари в момент, коли весільний староста просить це зробити втретє. Пісню продовжують виконувати протягом всього обряду випроваджання молодих до шлюбу (до свекрів) з хати, з подвір'я. | | Ой мак сію, та не шальвію,
Дякую вам, дівчатонька, за компанію. (2)
Ой мак сію, та не пов’ялий.
Нігде мені так не буде, як при мамі. (2) |
| | | | | | | Ой просив кум на хрестини
Та й зайшов до хати,
А я стала, задумалась:
В що ся маю вбрати. | | Цвіте терен, цвіте терен,
З нього цвіт спадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає. | | Всі за сватом, всі за сватом,
А де сват подівся?
А наш сват у коморі
Ти й сиром заївся. |
| | | | | | | Ой червоно сонце сходит, червоно заходит.
Хтів би я ся довідати, що дівчина робит. (2)
Хтів би я ся довідати, хтів би ся дізнати:
Чи дозволит гарна любка старости післати. (2) | | Там на ставі гуска крилоньками плюска.
Грайте віват, музиченьки, бо м’є пиво дружка.
Ой п’є вона пиво зі склянки нової
На здоров’я до всіх людей, ще й до молодої. | | Не сама, не сама калину ламала,
Ламав мій миленький, а я пригинала.
Хоть я пригинала, ламати не буду,
За дівчину була, за жінку не буду. |
| | | | | | | Ой чоботи, чоботи, ви мої
Наробили клопоту ви мені, ви мені.
Ой чоботи, чоботи – то зять дав, то зять дав,
А за тії чоботи дочку взяв, дочку взяв. | | Файна була капустиця – було що рубати,
Файна була дівчинонька – було що кохати.
На городі бурячок, а зелена гичка,
Вчора була дівчинонька - нині молодичка. | | Святий Боже, святий кріпкий,
Я з Нетреби, а ти звідки?
На капусті дрібна роса,
Вибачайте, що я боса. |
| | | | | | | А я в свої маму неньки на відході,
Посадила зелен явір на городі, (2)
Рости, рости, зелен явір, розвивайся,
Роби, роби, моя мамо, доробляйся. (2) | | Дівчата, дівчата, та не рвіть барвінок,
Бо гризуться хлопці, що багато дівок,
- Не гризіться, хлопці, якось воно буде,
Заберуть чужії, жодна з нас не буде, | | У зеленім гаю єден дуб зелений.
Казала-м, козаче, не ходи до мене.
Не ходи до мене, не топчи дороги,
Я твоя не буду, бо маєш вороги. |
| | | | | | | Грай, музика, будеш в небі
Й цимбалісти коло тебе,
Щоб цимбали добре грали,
А дівчата танцювали. | | А я собі господиня,
В мене хата, в мене скриня,
Я по хаті походжаю
Та й ключами подзвоняю. | | Були – сьмо в молодої, (2)
Їли – сьмо бараболі,
Вівсяну кисілицю, (2)
Ячмінну паляницю. |
| | | | | | | Ой вінку ж мій, вінку, (2)
Зелененький барвінку,
Тримала-м тя’ в скрині (2)
В самій середині. | | Червоне яблучко, я тебе вкраю,
Я тебе, дівчино, вірно кохаю.
Червоне яблучко, я тебе вкушу,
Я тебе, дівчино, любити мушу. | | Пісня зачалась, я дивлюсь на тебе,
Ангелю білим зіткана,
Дай ми ручку, доню моя, потанцуємо разом
На твій весільний день. |
| | | | | | | Ой перший раз, Марусенько, перший раз
Поклонися матіноньці хоч сто раз.
Не рік, не два матінонька чекала,
Ніж ся твого поклононьку дочекала. | | На городі гарбуз в ямі,
Сподобався циган мамі.
Я цигана буду бив,
Щоб він мами не любив. | | - Ой, Гандзуню, Гандзуню,
Скажи мені правдуню,
Які в тебе гості були? |
| | | | | | | Я в середу вродилася, горе ж мені, горе.
Не дайте мя за старого, бо борода коле. (2)
А дайте мя за такого, що не має вуса.
Він до мене кивне-моргне, а я засміюся. (2) | | Гей, гиля, гиля, гуси, на воду,
Враждують люди на мою вроду. (2)
Нехай враждують – я ся не бою,
Дав мені господь добру долю. | | Як я була мала, мала,
Колисала мене мама,
То в колисці, то в коробці,
Тепер мене люблять хлопці. |
| | | | | | | Даю тобі, швагре, тютюну папушку,
Береш мою сестру, як зо саду грушку.
А в садочку грушку треба підливати,
А мою сестричку треба шанувати. | | Там за горою жито з травою,
- Чи жаль вам буде, мамцю, за мною? (2)
- Жаль мені, доню, серденько в’яне,
Хто ж мене, стареньку, в хаті догляне? (2) | | Ой, мамцю, мамцю, мамцю ріднії,
Ой я маю гроші та й закопанії. (2)
Ой я маю гроші, маю червінці,
Ой куплю я хустку своїй любій жінці. (2) |
| | | | | | | Ой, гиля, білі гуси, ой гиля, за Дунай.
Кого-с хтіла, то дістала, тепер сиди та й думай.
Ой, гиля, білі гуси, ой гиля до води,
Кого-с хтіла, то дістала, за другими не ходи. | | Гей до Львова дороженька, до Львова
Обсаджена виноградом довкола.
Ой там, ой там Марусенька заснула,
Прийшов, прийшов єї батько – не чула. | | - Ой сядай, сядай, коханє моє,
Ніц ти не поможе плаканє твоє.
Штири коні стоять в возі,
Ніц плаканє не поможе, |
|
