Завершення весілля. «На кури»
Третій день весілля святкують вже тільки близькі родичі. Цей акт відбувається , як правило, в молодої. «Куди йдете?» - запитують у селі. «На кури», - відповідають свати гордо. Що означає «На кури»? Цей звичай, безперечно, теж дуже древній і пов’язаний з жертвоприношенням. Він уже само собою видозмінений, але розповімо, як проходять «кури» в наш час.
Отже, на третій день весілля, що припадає на понеділок, до молодої на вечерю або після обіду збираються гості їсти кури. І справді, на стіл подається тільки курячий куліш і зварене куряче м’ясо. Але цікаво не це, а спосіб, яким добуто цих курей на завершення весілля. Вдень невелика група людей – чоловіки й жінки – зодягаються в циган і йдуть «красти» курей на весілля. Чому саме красти? Бо жертовні дійства з птицею на завершення укадення шлюбу проводили таємниче. Ніхто не повинен був знати, чия курка стала жертвою, і її господарі не могли б зробити чогось поганого молодій сім’ї. Згодом це переросло в жартівливу сцену, і курей довірили «красти»… «циганам». А це народ веселий, любить жартувати, танцювати. От і є привід для веселого завершення весілля.«Цигани» можуть взяти не тільки подаровану їм господарями курку, а й сховати і принести на весілля й інших гостинців. Починаючи від пляшки горілки та качана капусти, закінчуючи сливами, що назбирали в саду, та грошима. Правда, цей гурт ніколи не зловживав своїм «тимчасовим правом» і гостинністю тих, хто їх приймав. І якщо, наприклад, і взяв якийсь «циган» хустку чи рушника в якоїсь господині, то ввечері він прилюдно показував річ і вимагав за неї викуп. Скажімо, у вигляді поцілунку.
Отже весілля закінчується на жартівливій, веселій ноті. Як і належить. Гості розходяться, а кухарки, вимивши ложки, тарілки, весь посуд, прибравши все, співають:
Що ж ми завтра та й робитимем,
Що й весілля та й кінчається.
Меншу сестрицю нарядим,
Нове весілля наладим.
Мати підходить до них, дякує за все, підносить їм по чарчині і дарує по рушнику, хустині і фартуху. Вклоняються їм і молоді за те, що трудилися, всі столи від смачної їжі ломилися. Ось і завершилось наше весілля. В добру путь, молода паро, на многії і благії літа!
Автор: Маргарита Лукеча, «Під весільний вінець». Київ 1995р.
16.02.2010