Зеленая моя дубрівонько

«Зеленая моя дубрівонько,
Чом рано не сходиш,
Молодая дівчинонько,
Чом гулять не виходиш?»

«Ой як мені ізіходити
За дубовим тином,
Ой як мені гулять ходить
За вдовиним сином?

Наступила чорна хмара,
А другая синя,
Навчай, удівонько,
Навчай, навчай свого сина!

Як не будеш научати,
Буду чаровати,
Причарую руки й ноги
Ще й карії очі,
Щоб не ходив до дівчини
Темненької ночі.

Причарую руки й ноги
Щей чорнії брови,
Щоб не ходив до дівчини
На тихі розмови».

Божилася бідна вдова,
Перед паном стоя:
«Ой далебі, добродію,
Ночує син дома!

Що звечора листи пише,
З півночі читає,
А ік світу він устає,
Коника сідлає».

Ой він коника сідлає,
Матусі питає:
«Ой ти ж моя, стара мати,
Порадниця в хаті,
Порадь мені, моя мати,
Котру дівку брати:

Ой чи тую, мати, брати,
Що біленько ходить?»
«Гляди, сину, людей питай,
Чи ділечко робить».

«Ой чи тую, мати, брати,
Що намисто густо?»
«Гляди, сину, людей питай,
Чи в скрині не пусто».

«Ой чи тую, мати, брати,
Що головка гладка?
«Гляди, сину, людей питай,
Чи метена хатка».

«Ой чи тую, мати, брати,
Що чорненько ходить?
Сам я бачу, люди кажуть,
Що ділечко робить».

Пісні кохання
Бібліотека української усної народної творчості
Дніпро 1986