Банкетний зал Сюрприз
 









  
 
◄ Попередня   Наступна ►

Життя за сценарієм




Хочеш довідатися майбутнє дружини – подивися на тещу, хочеш довідатися своє майбутнє – на тестя. Мало хто задумується, що це не лише ще один в’їдливий анекдот про тещу, а правда нашого життя. Хочемо ми цього чи ні, але у більшості випадків вибираємо собі партнерів схожих чимось на батьків та й сім’ю будуємо за прототипом батьківської. І це на рівні підсвідомості.
А починається все з дитинства. Першою жінкою в житті будь-якої людини є його мама. Першим чоловіком є тато. Уявлення про чоловіків і жінок у кожної дитини складається на основі того прикладу, який бачать від батьків. А також з того, що батьки кажуть про чоловіків і жінок. Та й перший досвід будувати стосунки з протилежною статтю закладається у дитячому віці. Не маючи яскравішого прикладу в перші роки життя, діти, як губка, вбирають якості батьків, вважаючи це зразком. І якщо мама постійно кричить на тата, дитина сприймає це як норму поведінки і з таких уявлень складається психологічний фон її майбутнього шлюбу. Психологи стверджують, що вже до семирічного віку у підсвідомості дитини закладено, який буде у неї чоловік чи дружина, скільки вони матимуть дітей і загалом уся модель сім’ї. До 21 року цей сценарій остаточно підкореговується.
Чому ж ми шукаємо у своїх потенційних чоловіках і жінках батьківські і материнські риси. По-перше, це ті люди які закладають основу сприйняття протилежної статі. Всі інші близькі і знайомі лише додаватимуть до цього пазлу. По-друге, всі ми, у віці від 3 до 5 років, переживаємо Едіпів комплекс (прив’язаність до батьків протилежної статі) і якщо ми успішно його подолали, то шукатимемо у своєму чоловіку чи дружині якусь характерну батьківську рису, якщо ж ні, то шукатимемо копію, що значно звузить коло нашого вибору, а то й унеможливить його. По-третє, якщо ми недоотримали батьківської любові, у дорослому житті намагатимемось компенсувати її за рахунок дружини чи чоловіка, постійно потребуючи схвалення і опіки. По-третє, мама й тато можуть бути й справді майже ідеальними, тому й хочеться саме такого партнера. А саме такого нема, бо у тата є вже досвід, є певні досягнення, та й те, що він став, на вашу думку, ідеальним чимала заслуга мами. А ви безпідставно відкидаєте потенційних залицяльників, ставлячи клеймо «недостойний». Тому донькам хороших татусів важко вийти заміж.
Одружуючись, кожен з нас має свою модель сім’ї. І якщо моделі сімей кардинально відрізняються, конфлікту не уникнути. До прикладу, у сім’ї чоловіка мама цілими днями стояла біля плити, постійно жертвувала собою заради інших, а всі інші сприймали це як даність, цього чоловік чекатиме від своєї дружини. А у її сім’ї ніхто нічого нікому не мусів. Проекції батьківських сімей та наше бажання перенести ідеальні риси батьків на свого партнера викликає розчарування. Тому важливо пам’ятати, що тато з такими позитивними і негативними рисами, а це мій чоловік і він не може бути як тато, бо він інший, і у новоствореній сім’ї не обов’язково мусить бути так, як у батьків, бо їхня модель не є істинно правильною.

Автор: Марія Паращак. Спеціально для порталу "Пара молода".





19.05.2011              сьогодні 1, з початку місяця 12, всього 3606



◄ Попередня   Наступна ►





Весільним підрядникам: Про нас  |  Реклама  |  Вхід / Реєстрація

2006-2018 «Пара молода» - каталог весільних послуг України. Розробка сайту: vlasne.info